Прийшло літо, з чим нас усіх вітаю! Треба довисадити перці і помідори і братися за прополку. А тим часом у нас в Христанівці була виводка днями. Я вперше прийшла глянути, що воно таке. Хочете - подивіться і ви.
Школа уже все, але дітей в селі не видно буде до середини червня - у них табір.
Із важливого.
У нас стартував конкурс малюнків у магазині "Коло Млина". До 10 червня приймаємо малюнки на тему "Христанівка. Карта скарбів".
Завдання стоїть так:
- Намалюй вулиці Христанівки, найважливіші будинки, дерева, тварини, місця - Погуляй по селу і відчуй, де лежить скарб (ти відчуєш щось незвичайне: холод, тепло, тремтіння, запах) - Познач скарб на карті.
Наступний етап - голосування. Малюнки повісимо у магазині, біля кожного буде спеціальна кишенька, куди відвідувачі зможуть вкинути своє сердечко (хтось би мені їх понавирізав, ото було б ловко). Голосуватимемо з 12 по 17 червня.
Переможців буде не один, але перше місце гарантовано отримає чорну пантеру. Ось цю:
(Орест в комплекті не йде, і не надійтеся.)
Еней уже сказав, що як виграє, то обов'язково подарує її у дитячий садок у Васильках, бо там її дуже хочуть. Моє серце піде йому, і не сумнівайтеся.
Публікую тут свої враження про перший кінопоказ Кіноклубу Docudays.UA "Христанівські зорі." Він відбувся 27 серпня 2016 року, за день до першої стратегічної сесії. Ось звідси цей відгук і його обговорення Посилання.
Спершу ми не могли розгорнути екран. Довго. Виявилося, він не розгортається, бо в ньому пташині гнізда. Вирішили просто проектувати на стіну.
Потім ми шукали працюючу розетку. Знайшли в закритій на замок кімнаті. Історія замовчує, яким чином, але до розетки ми підключилися.
Із христанівчан на показ прийшло четверо 16-20-річних хлопців, одна дівчина, їхня ровесниця, один дядько під 60 і зграйка дрібних дітей.
Із лохвиці приїхав знайомий уже нам із толоки дружній Геннадій Калюжний на так само знаймомоу велосипеді. Із Мирогорода теж на великах прикатали доблесні Олена і Андрій Бондарі. Прийшла Анна Бреус, яка у нас якраз гостює. Приїхала ще одна родина із Лохвиці - закликав Генадій.
Вікторія Лещенко, програмний координатор Міжнародного кінофестивалю про права людини Docudays.UA, представила фільм і понеслося.
Першими почали йорзати діти.
Через хвилин 15 вийшов 60-річний христанівський. Одразу за ним (тіпа "можна") вийшли і підлітки-хлопці.
Десь на середині фільму вийшла дівчина.
Діти тим часом давно вже бавилися у дворі клубу. Один насцяв на голову іншому. З дерева.
Гості всі досиділи до кінця.
І воно того було варто, бо ми гарно порозпитували Віку про процес зйомок, про долю героїв після фільму. Подумали про те, як документальне кіно модулює реальність.
Це ж успіх, я вважаю. І успіх як мінімум з трьох причин.
1. Ми таки зважлилися і у нас все вийшло. Після трьох років вагань, зволікань і зневіри.
2. Технічно ми справилися і знаємо, що треба, щоб і далі там показувати кіно. Це можливо.
3. Є після всього про що подумати. Вогник не згас, і мені хочеться експериментувати далі. І шукати свого глядача, і "ловити" того, що є.
Громадська організація "Живе село" оговталася після свят і стартує реалізовувати запланований на "Стратегічній сесії з розвитку туристичної привабливості Лохвиці" напрямок - неформальну різнопланову освіту для всіх.
Стабільним партнером проекту стала Лохвицька центральна районна бібліотека. Читальний зал на другому поверсі здатний комфортно вмістити до 60 людей. Тут варто сказати, що приміщення бібліотеки є пам'яткою. Колись це був будинок Товариства сільських господарів (збудований в 1907 році). Дуже помпезний і розкішний. Височенні стелі, гігантські вікна, глибокі підвіконня і вражаючі сходи. Для мене це - маленька Могилянка в Лохвиці. Атмосфера в цих стінах дуже схожа.
Першим спікером проекту став правозахисник, куратор освітніх програм всесвітнього руху Amnesty International в Україні Володимир Селіваненко. Він давно слікує за нашою діяльністю і долучається, поповнюючи бібліотечну колекцію. З його легкої руки у нас тепер є всі 7 книжок про Гаррі Поттера українською!
Цього разу він теж приїхав не з порожніми руками, а з матеріалами для розмови про права людини. Які залишив також для христанівської бібліотеки
І, звісно, з готовністю про права говорити і ділитися власним досвідом.
Захід відбувся 12 січня, учні мені підказали, що 15.00 - зручний для них час. Школа номер 2 вела відеозапис і пряму трансляцію. Ось запис трансляції
На превелику радість організаторів, зала була повна. Я нарахувала перед початком 37 слухачів, не рахуючи працівниць бібліотеки та спікерів. Після початку до зали продовжували заходити люди. Прийшлов і Борис Павлович Левченко - фотокореспондент лохвицької газети "Зоря".
Розмова була жвава, підняли цілий пласт проблем. Як заповнювати протокол при ДТП? На що звертати увагу? Де шукати закони? Чому важливо їх перевіряти онлайн на сайті rada.gov.ua? Як спілкуватися з поліцією?
Одним із найважливіших повідомлень було те, що КОЖНА людина може самостійно захищати свої права і без адвокатів. Так, ви потратите більше часу на пошук законів, ніж професіонал, але лише ви найкраще знаєте свою ситуацію.
Мені особисто дуже запам'яталася історія про підприємицю, яка ввезла кілька контейнерів підробної туалетної води з Туреччини і самостійно виграла суд, бо довела, що ввезла її для особистого використання ("щоб мити гараж").
Подію оживило те, що на зустріч прийшов юний юрист - переможець олімпіади з правознавства, із досвідом роботи в суді. І він вступав у цікаві діалоги зі спікером та з іншими присутніми. Маємо надію, він, попри обізнаність, виніс для себе якісь нові думки та висновки.
Підняли тему сімейного насильства. Виявляється, будь-який свідок протиправних дій має право писати заяву в поліцію. Це не обов'язково має бути постаждалий чи член його/її сім'ї.
Дізналися більше про юридичні професії. Адвокат, прокурор, юрисконсульт, нотаріус, поліцейський. Володимир розказав про те, що таке юридична клініка і закликав школярів подумати над можливістю зробити щось таке для Лохвиці. Він переконаний, що це може робити кожен. Школярі київських шкіл активно цим займаються, і дехто з них має грамоти від міжнародних правозахисних організацій.
"Пост щирої вдячності, захоплення та ... відвертої реклами :) Якщо бажаєте переключитися від міського способу життя, добираючись до хати через прочищену вами у снігу доріжку, нарубати дров, що б натопити піч, то приїздіть у с. Христанівка. Тут можна навчитися і козу доїти, і поратися з птахами, милуватися красивезними пейзажами, слухати неймовірно цікаві розповіді просто таки фанатиків своєї справи Oksana Oliinyk та Орест Олійник - кожному/кожній буде своя забава, робота! Одним словом - це село завдяки таким людям Живе село. Для любителів цивілізації тут є й інтернет, гаряча вода, обігрівачі... а для інших: піч, дрова, кози, птахи, річки, яри. Ну, і звісно - море криків і сміху від місцевих пацанів - Енея (5 років) і Уласа (2 роки). Я своє задоволення отримав повною мірою! Приїздіть, вам тут завжди будуть раді. А на додачу до сухого тексту - відео, яке зроблено за участі Oksana Oliinyk та Орест Олійник про місто Лохвицю, яке зовсім недалеко від прекрасної Христанівки"
Принагідно анонсую наступну подію - бесіду з Яніною Алєєвою про те, як дізнатися більше про власну сімейну історію.
