Конкурс малюнка (увага!) і відео - виводка

Прийшло літо, з чим нас усіх вітаю! Треба довисадити перці і помідори і братися за прополку. А тим часом у нас в Христанівці була виводка днями. Я вперше прийшла глянути, що воно таке. Хочете - подивіться і ви.

Школа уже все, але дітей в селі не видно буде до середини червня - у них табір.

Із важливого.

У нас стартував конкурс малюнків у магазині "Коло Млина". До 10 червня приймаємо малюнки на тему "Христанівка. Карта скарбів".

Завдання стоїть так:

- Намалюй вулиці Христанівки, найважливіші будинки, дерева,
тварини, місця
- Погуляй по селу і відчуй, де лежить скарб (ти відчуєш щось незвичайне: холод, тепло, тремтіння, запах)
- Познач скарб на карті.

Наступний етап - голосування. Малюнки повісимо у магазині, біля кожного буде спеціальна кишенька, куди відвідувачі зможуть вкинути своє сердечко (хтось би мені їх понавирізав, ото було б ловко). Голосуватимемо з 12 по 17 червня.

Переможців буде не один, але перше місце гарантовано отримає чорну пантеру. Ось цю:

(Орест в комплекті не йде, і не надійтеся.)

Еней уже сказав, що як виграє, то обов'язково подарує її у дитячий садок у Васильках, бо там її дуже хочуть. Моє серце піде йому, і не сумнівайтеся.

Святкувати перемогу і вручати подарунки 

будемо весело 17 червня, в суботу. 

Будемо раді усім!

Вертеп-2017 в Христанівці

Мене цього року якось зненацька спіткала марнота марнот і "комуцевстреба". І я ніби на святі наобіцяла вертеп, дітям наобіцяла вертеп, а сама гуляла з друзями і вилежувалась у теплому ліжку, а мої сини дбайливо нарощували кількість ковдр.

Але христанівські діти наполегливо щодня запитували "коли?", вимагали точного часу, при чому в найкоротші терміни. Я зірвала кілька репетицій - то в сараї змерзла, то ще щось дурне. Але потім таки виповзла і з новими силами ми це зробили.

Кращого за той вертеп, який ми водили 2 роки тому, я не знайшла. Кращий під наші реалії - це хіба писати з нуля самим. Але після всіх вилежувань на це не було ні часу, ні плану, тому взяли те, що було перевірено добре.

Я думала, що як і завжди в своєму житті, у вертепі я буду чортом. Але Олена досі пам'ятала всі мої алкгололічні репліки, і так живо їх відтворювала, що ми вирішили помінятися. Я - ангел, вона - чорт. Вовка з Мирославом теж помінялися - тепер Мирослав був із зіркою і торбою, а Вовка - Іродом у червоному плащі.

Попідростало нове покоління царів, Орест тому спокійно залишився вдома з Уласом, а його слова поділили між собою Артем з Енеєм. Альона залишилася смертю, бо в неї багато слів, і не було на кого міняти - нема нікого в цій віковій категорії.

Вивчили нову колядку - "Свята ніч, тиха ніч".

Сьогодні збиралися о восьмій ранку. За вікном мінус -надцять, страшна завірюха, снігу по коліна, сонця нема і не планується. Добрий господар в таку погоду... Ну, самі знаєте.

Але ми ж народ впертий. Зібралися. Вчасно! Доробили трохи костюми - косу, корони. Діти радісно повідомили, що вони вс три наші колядки вчора по телевізору чули. Я ще вагалася, давати їм "класичні", чи шукати щось особливе. Але для початку має бути класика. А от коли вона наскучить!)))

Одним словом, дивіться, що вийшло. Навіть не знаю, чи писати вам, скільки ми наколядували. Але це більше тисячі гривень, впевнено більше. І кожен виніс по дебелому пакету цукерок, печива і пиріжків.

Христанівчани, я вас люблю.

Великдень у Христанівці

Відео про квітневу зливу

Нарешті в гніздо повернулись лелеки

Я довго чекала цього дня, і він настав.

Тепло-претепло. Діти познімали шапки. Надворі затишно, як у хаті. Вологість, сонце і зелень.

Поки я сердилася на Уласа, що він відмовився засинати вдень, у гніздо на водонапірній вежі повернулися лелеки. Треба ж це записати для історії.

Це тиждень Енеєвого щастя. Діти на канікулах, і він щодня подовгу з ними бавиться. Навіть сам вдягатися почав, щоб прискорити процес виходу на вулицю. Бо до цього просив весь час допомоги. Забігає лише поїсти і в обід трішки глянути мультики.

Подивіться, як на відео виглядає наше 1 квітня з місцевими дітьми.

І ще я, здається, розучилася писати тексти))))) Чи просто період не той.

Найсвіжіші відео з останніх днів

Я продовжую знімати відео, тому ось два останні.

Підписуйтесь на мій канал, ставте "подобається", мені буде приємно.

Оце мене якось хлопці ввечері на одному диханні затягнули до ріки. Поверталися вже затемна, навпомацки.

А ось тут видно наших кроликів і наш сеперкрутий дитячий розвиваючий центр "Глинище")))

Мої перші уроки скрипки

Я вас попереджаю чесно, що це найнудніше відео в світі. Але особисто мені воно надзвичайно цікаве. Особливо цікавим воно ставатиме з роками.

Це мої перші два уроки скрипки і тренування між ними.

Тепер я тренуватиму "Щедрика", він всього на три нотки, але виходить у мене зі скрипом. Але я вмію бути наполегливою.

Отож, для історії. І для тих, хто давно мріяв, але боявся почати. Знайте: ніколи не пізно, що б там хто не казав.

Невеличке прибирання

Оскільки сьогодні був дощовий ранок, а діти виносили мозок, ми з Веліною вирішили гуляти в школі. Хоч це і не найбезпечніше місце для дітей - надто багато там битого скла та іншого сміття.

А дощі лише починаються, тому ми вирішили трішки там прибрати. Для своїх же дітей. І для гостей, яких ми постійно туди водимо, бо це єдина в селі пам'ятка архітектури.

Школа збудована в 1914 році у так званому "українському стилі" за проектом Опанаса Сластіона. Закрита з 1995 року. Частина приміщення використовується як фельдшерсько-акушерський пункт.

Наші діти завжди у захваті від ідеї прогулятися не просто до школи (двір там теж гарний), а саме зайти всередину. Тому з ентузіазмом взялися за прибирання.

Що з того вийшло - дивіться на відео.

Відео з дня народження

Нові волонтери з Амерички та інші дари

Незважаючи на те, що повний місяць і всі божевільні, злі і на грані вбивства, сьогодні видався класний день.

Навіть не знаю, з якого боку почати.

По-перше, Владік вчора запропонував повторити позаторішній Хеловін. І я думаю, що все вдасться. Гарбузи знайдемо, а все інше по можливості.

Сьогодні поїхала забирати посилочку від Марічки. А там три непідйомні коробки. Речі для людей різної статури і смаків (раптом що, в мене є тепер найкраща в світі спідниця), книжки для нашої бібліотеки - не казна-що запилюжене і радянське, а купа класного укрїнського фентезі, трішки дитячих книжок (навіть Карлик-Ніс від Старого Лева), і купа іграшок. А це значить, що треба буде робити якісь конкурси і видавати малечі призи. Вдома я цю звірину не триматиму ні за що. Хоча Еней вподобав собі одного дракона і обміняв його на свого ведмедя.

І ще прийшла посилка від Юлі, з усяким приємними (чай, хмелева закваска для хліба і книжка для мене і для малих). Дякую, Юлю, дуже приємно!

І найбільший подарунок - це свіжі волонтери з США (нам на них щастить). Ось вам про них 16 секунд відео - знайомтеся.

А ще вчора у наших друзів, із нашого села, народилася 5-та донечка. Це уже третя дівчинка, яку вони народжують вдома, прямо тут в селі. Оля, їхня мама, "зловила" рік тому мого Уласа.  Вітаю їх від усього серця і дуже за них радію. Хай Ярославка вас дивує, в хорошому сенсі!

Принагідно вішаю красивезне позавчорашнє відео, воно гідне уваги

А ще сьогодні одна знайома, Настя, в рамках діяльності своєї організації запропонувала показати у нас "Братів", український фільм, який буквально пару тижнів тому був у прокаті. І японський добрий мультик "Пісня моря". Чекаю результатів виборів, щоб знати, до кого йти на поклон (вибирали сільського голову).

поки не пішли збирати кукурудзу

Зайшло мені в голову зібрати нашу кукурудзу так, щоб були дві хатки для дітей, які можна буде брати в гру весь наступний рік. Але як це реалізувати???

Минулого року наш пречудовий Джон зібрав кукурудзу за два дні. Але це були два повні дні важкої праці. А нашими силами, цікаво, можливо? От за скільки би я з дітьми змогла б це зробити? за умови, що найменшим рік і півроку і вони потребують постійної зміни декорацій?..

І найняти зараз в селі нікого, або свої городи прибирають, або випивають, або ще щось. Не схоже, щоб були якісь вільні руки. Але курудзу все одно прибрати треба. Поки не знаю, як би це діло викрутити.

Якось в голові всього надто багато, і навіть не розумію, на чому сконцетруватися. На якій справі. Найбільшою мірою я зараз зайнята дітьми і відеоблогом. Дітьми - бо гарна погода і хочеться їх перед зимою якісно вигуляти. А відеоблогом - бо розвага і нова і захоплює страшенно. Хоча й робиться ціною сну частенько (монтувати можу лише коли малі ввечері поснуть).

Назбиралося багато гарного матеріалу з прогулянок, але поки не розумію, як його подати. Чи кожну окремо нарізати, чи якось однією темою об'єднати. Стільки ще всього треба навчитися, але це захоплює. І нервує, коли немає сил чи часу сфокусуватися.

З усіма цими думами полишаю вас і пропоную подивитися третю серію - про те, як почуваються діти в селі. У мене був шикарнючий кадр, як на фоні ідилічного пейзажу Улас розвертається до мене обличчям і показує ОТАКЕННИЙ шмат гівна, який тримає в правій руці. В такі моменти думаєш, рятувати дитину чи рятувати кадр)) Але пожаліла найвразливіших і не додала його у це відео. Хоча дуже кортіло. Може колись зроблю підбірку найбільш вражаючих кадрів ггг. Бо є один, де Еней ледь з паркана не злетів. З квадратними очима. І ще буде, я певна, ха-ха.

погода і далі вражає

Я не пам'ятаю ще такої теплої осені. Краса неймовірна. Вже жовтень, жовтень, а все довкола зелене. Лише клени потроху жовтіють.

Сьогодні ходили в ліс, кабанячими стежками. Бачили ямки, в яких вони вилежують свої боки.

А вчора ходили до ставків, там діти падали у воду. Випадково, звісно.

І слів у голові щось так мало надвечір. Може, дарма я сюди зазирнула. Повішу лиш трохи красивих картинок.

сонячний вересень

Погода вражає. Кінець вересня, а таке тепло. Я б хотіла, щоб така температура була круглий рік - це мій комфортний баланс тепла і прохолоди. Мати з собою легкий светр, але ноги - ще в сандалях. І діти то голяка, то в светрах здригаються. Вчора не могла забрати малих до хати: місяць майже повний, надворі хоч і темно, але видно. І чомусь так затишно. Еней так забалдів, що навіть коли всі пішли до хати, він взяв свій горщик і пішов собі надвір. Правильне дитя росте.

Ціле літо нас практично не було в селі, а коли хто і був, то не було ніякої можливості займатися облагороджуванням побуту. Двір заріс страшно. Як повернулися, говорили про те, що природа невблаганна. Виглядало так, ніби ми ніколи тут і не жили.

Зараз крок за кроком відвойовуємо простір у дебелих таких бур'янів, які навіть не скосиш, бо полишаються небезпечні гостряки. То я потроху ручками смикаю. По квадратному метру в день, і то не щодня - сили поки не ті. Хімія така хімія.

Але вже є малим де бавитись. Старший облюбував собі друге відділення гаража. Там у нас пісок, дрова, вугілля, солома і кошенята. Що ще для щастя треба? Він там постійно собі якісь хатки-пастки будує, а я мовчки радію. А менший поселився у собачій буді. Собачою будою у нас працює стара літня кухня, до якої припнута собака. То він з нею з ранку до ночі обіймається, розливає її воду, купається в м'якій пилюці (там бур'янів нема, собака береже свою територію). А вчора воював-воював з Орестом за право сидіти в ямі, яку собака викопала (ми ржемо, що це перше христанівське метро), і таки відвоював. І сидів так з таким поважним обличчям, що куди там усім кандидатам у голови сільради)))

Перед хатою ту клумбу, що в нас була запланована під клемтис, розчистили і попересаджували туди ялівці з заростей. А то вона там не ростуть зовсім. Я взялася щодня поливати, то вони так миленько свіжі гілочки повипускли, що я почуваюся, як малявка з мультика про Тоторо, що чаклувала над зернятами. Ходжу постійно туди заглядаю.

Оскільки діти попрокидалис і треба чимось їх нагодувати, я просто запропоную вам подивитися перший випуск мого англомовного відеоблогу про життя в селі.

І Орестового україномовного. Так-так, у нас нова розвага. Підписуйтесь, лайкайте, поширюйте, слідкуйте - будемо раді.