Мої перші уроки скрипки

Я вас попереджаю чесно, що це найнудніше відео в світі. Але особисто мені воно надзвичайно цікаве. Особливо цікавим воно ставатиме з роками.

Це мої перші два уроки скрипки і тренування між ними.

Тепер я тренуватиму "Щедрика", він всього на три нотки, але виходить у мене зі скрипом. Але я вмію бути наполегливою.

Отож, для історії. І для тих, хто давно мріяв, але боявся почати. Знайте: ніколи не пізно, що б там хто не казав.

Нові волонтери з Амерички та інші дари

Незважаючи на те, що повний місяць і всі божевільні, злі і на грані вбивства, сьогодні видався класний день.

Навіть не знаю, з якого боку почати.

По-перше, Владік вчора запропонував повторити позаторішній Хеловін. І я думаю, що все вдасться. Гарбузи знайдемо, а все інше по можливості.

Сьогодні поїхала забирати посилочку від Марічки. А там три непідйомні коробки. Речі для людей різної статури і смаків (раптом що, в мене є тепер найкраща в світі спідниця), книжки для нашої бібліотеки - не казна-що запилюжене і радянське, а купа класного укрїнського фентезі, трішки дитячих книжок (навіть Карлик-Ніс від Старого Лева), і купа іграшок. А це значить, що треба буде робити якісь конкурси і видавати малечі призи. Вдома я цю звірину не триматиму ні за що. Хоча Еней вподобав собі одного дракона і обміняв його на свого ведмедя.

І ще прийшла посилка від Юлі, з усяким приємними (чай, хмелева закваска для хліба і книжка для мене і для малих). Дякую, Юлю, дуже приємно!

І найбільший подарунок - це свіжі волонтери з США (нам на них щастить). Ось вам про них 16 секунд відео - знайомтеся.

А ще вчора у наших друзів, із нашого села, народилася 5-та донечка. Це уже третя дівчинка, яку вони народжують вдома, прямо тут в селі. Оля, їхня мама, "зловила" рік тому мого Уласа.  Вітаю їх від усього серця і дуже за них радію. Хай Ярославка вас дивує, в хорошому сенсі!

Принагідно вішаю красивезне позавчорашнє відео, воно гідне уваги

А ще сьогодні одна знайома, Настя, в рамках діяльності своєї організації запропонувала показати у нас "Братів", український фільм, який буквально пару тижнів тому був у прокаті. І японський добрий мультик "Пісня моря". Чекаю результатів виборів, щоб знати, до кого йти на поклон (вибирали сільського голову).

Звершилось

Я чекала цього дня, щоб не збрехать, більше року так точно.

І після всіх довідок, дозволів і нагадувань нам сьогодні підключили світло у порожній хаті.

Ось вона ще без

Ось такий процес

І ось вона уже!

Оскільки в мене з цією хатою пов'язано багато мрій, ідей та творчого ресурсу більш ніж однієї людини, це велика подія. Тепер можна рухатися далі у значно веселішому темпі. Чекайте на оновлення та поступове розкривання карт. Можу лише сказати: дивіться, оце мій трамплін у майбутнє, хехе.

І про наші справи в двох словах.

Оскільки уже довгенько триває мальовнича зима, ми нею щиро насолоджуємось. Щодня чесно ходимо ловити вітамін Д.

У мене на клавіатурі сказилася кнопка жжжж і писати дужжжжжжжже важжко. Тому поки не буду. Нервова система як лампочок новорічних гірлянда.

Покажу картинок трохи.

Наше місце

Постійний супутник

підготовка до вертепу

Не пам'ятаю вже, чи писала тут, але ми з місцевими дітьми цього року таки робимо вертеп. Минулого року я собі щось думала, а потім обламалася і нічого не зробила. А потім, як приходили колядники, про себе фукала і кусала лікті. Бо в мене алергія на оце "Колядин-колядин, дайте гроші і канхвети". І такі кожен зі своїм кульочком. А Орест діло казав - нема чого фукать. Навчила б, то було б. А так нема чого виступать.

Ну і ще я собі пригадала минулорічну зиму, брак розваг і соціальних контактів, і вирішила, що не просто треба, а ТРЕБА.

І оце сьогодні вже була четверта зустріч. Ми зустрічаємось щосуботи, о 5 вечора, в будинку мого батька. За сумісництвом він зараз використовується як гостьовий.

На першому "занятті" я сильно здивувалася, що діти сприйняли ідею з ентузіазмом. І була вся така замріяна і піднесена. Типу "ох як круто, у нас все вийде, охохо". Друге заняття було з тортами - співпало з днем народження Енея. Слова ніхто не повивчав, крім мене. Всі казилися і розважалися. Але в принципі на нашому рахунку уже було дві колядки. Третя зустріч теж була з тортом і ніштячками - день народження Наташки. Але все якось сумбурно, малі виносили мозок, хлопці бились, Еней просився додому, але половина дітей слова таки повивчали. Тоді ще сказала, що сьогоднішня зустріч має бути без малих. Що приходять лише ті, хто має слова і хоче їх говорити. В результаті прийшли лише Альона з Вовкою, і Віка, яка і так сиділа у нас. бгггг.

І сьогодні ми робили зірку. Виявляється, коли їх менше, все не так сумбурно, не так шумно, і Улас може спокійно лежати на ліжку пузом догори і щось своє агукати. Роздрукувала їм обидві серії Настіного майстер-класу, і робили все по інструкції. Правда, з тих матеріалів, що мали (замість ватмана коробка, плюс обійшлись без двостороннього скотчу).

Фотографувала процес на телефон, світло однієї лампочки, тому якісь жахлива. Але буде що згадати колись.

Вирізати спробували всі, але картон товстий, різати важко, то найбільше роботи дісталося Вовці.

А це вже позагинали "вушка". Здебільшого Альониних рук справа.

Потім взялися обклеювати зсередини скотчем, щоб монтажна піна не прилипла до картону. Трохи намучилися з пошуком краю, бо він весь час губився. Але коли поділили роботу, то пішло веселіше.

А тепер найважче. Поставити і укріпити бортики. Тут і я трішки допомагала. Фіксувала частини, які Альнона склеювала. Вовка тримав скотч, Віка різала і подавала Альоні. (гг Уласяка за всім уважно спостерігав).

Ну от, лишилося тільки ще посередині поставити борт і залити нашу "пасочку".

На все про все 2 години. Балон з піною, напевно, треба було брати більший. Бо вистачило так впритик. Наша зірка не буде дуже товста. Але Орест каже, що піна ще розійдеться. Через тиждень побачимо. Там у Олени вже день народження гггг. Будемо робити далі. Я знов замріяна і повна натхнення та оптимізму.

Із хороших новин - сьогодні у нашу майбутню ггг "першу приватну сільську бібліотеку" знайомі знайомих передали близько ста дитячих книжок, включно з енциклопедіями.

А пару тижнів тому та сама Настя, чий майстер-клас ми реалізовували, привезла особисту колекція фільмів та музики на дисках, а також по три примірники кожної з трьох уже надрукованих книжок із серії "Книжечки з історії для дітей із сіл". Ознайомитись і підтримати проект можна за цим посиланням.

Дякую вам, о прекрасні!

мої підсумки року

Оце недавно був рік, як ми переїхали з Києва в Христанівку. Думали поїхати з місцевими друзями на річку, але погода була так-собі, тому день пройшов непомітно. Того року була нещадна спека, а цього року дощ. 11 червня.

Ну, як все було.

Минулого року ми в город навіть не заповзали, і в голові не було, щоб щось там сапать-збирать. Можливо, тому, що пропустили всезагальний посадочний ажіотаж - в червні не садять, в червні вже полють. А це таке непривабливе і геть не заразне заняття, коли дивитися зі сторони. Ми були дачники-курортники. По двору ходило три гуся, у диких заростях кропиви, лободи і щириці, а ми собі посміхалися і у вус не дули. Я багато гуляла з дітьми, зі своїм і з купою чужих. З ранку до ночі, з перервою на сон.

Городиною нас пригощали батьки цих дітей, та і просто сусіди. У нас було вдосталь кабачків, динь, молодої картоплі, помідорів, трохи менше - огірків і зелені.

Осінь пройшла швидко, я тепер так сходу і не скажу, як воно, в селі восени. Просто перехід від літа до зими.

А зима була хоч і недовга, але я б сказала, що нуднувата. Малий світловий день і відсутність ліхтарів і громадського простору освітленого в селі, звичайно, не додає настрою. І по гостям лінь ходити, і в хаті нудно сидіти. Трохи каталися на санках з гірок (нечасто), більше - гуляли по лісу і до ріки. Там під льодом бачили підводний світ. Рятували щотижневі зустрічі "переселенців". І тьотя Люба, яка в обід іноді підгодовувала гречаним супом.

А прийшла весна і знов закипіло життя. А весна прийшла ще в лютому. Тягати з лісу підсніжники, чекати тюльпанів, міряти город, скуповувати насіння - це крутяк. Це страшний азарт і кайф. Перечитали купу сайтів і книжок про землеробство, намірялися огого скільки втілити. І потроху почали втілювати.

Якась нудота виходить, а не підсумковий пост.

Ну але головне я що скажу. В холодний період більше хочеться з'їздити в місто "на культурку". Влітку ідея валити в Київ і в голову не приходить. Але три-п'ять днів розваг, і страшенно хочеться назад в село. За ці наїзди в Київ я встигла більше зробити і побачити, ніж за життя в столиці. Бо є якийсь такий здоровий голод на це все. Менше ліні і відчуття "та воно завжди ж щось відбувається, я ще встигну".

А оце як почну потроху втілювати свою супермегаідею, для якої місце вже ніби є, то життя завирує і тут, я так сподіваюсь.

Поки геть собі не уявляю, як воно буде з новим малюком. Як налагодиться побут, як збиратимемо врожаї, коли виберемось в Київ. Нічого не знаю.

Одним словом, назад не обертаємось, а дивимось із оптимізмом вперед. Потроху вчимося планувати на місяці-роки вперед. Це цікава сільська наука.

ГОГО-МОГО і перше відео

Сьогодні півдня провела, оббігаючи установи, щоб оформити документи на будинок. Це ще той спорт, приєємного мало, але ноги будуть треновані. Писати особливо про це не хочеться.

Ну але в мене красива і світла мета, і я до неї йду!

Ось, до речі, тизер проекту. Нічого поки не писатиму більше, але картинку не можу не показати, сьогодні як її побачила, то горю вогнем))

by прекрасна Sorochka Darcja

Ще довішу сюди відео наше з малюком, як він по горбам бігає і стрибає, як коник.