дощовий день

Сьогодні один із тих днів, коли сидиш із задоволенням в хаті. Гості роз'їхалися, вихідні закінчилися. Всі розійшлися по своїх хатках і слухають довгоочікуваний дощ. Орест приніс від сусіда отаку мудрість "Три доща в маю - агроному все (харашо)". Але той же сусід каже, що це ще не дощ, земля мокра лише на півштика.

А у нас бурна соціальна активність та емоційні піки сьогодні збалансовуються читанням книг під пледом і настольною лампою, поїданням на цей раз здорового весняного салату (так-так, із редиски, але вона з сусідського парника), іграми з дитям в машинки і реготом "печу-печу хлібчик".

До того ж, календар садівника відсьогодні і так числа до 10-13 радить не рипатися на город. Надто вже неспрятливі дні. І мене це цілком влаштовує! Огірки зачекають до середини травня легко, помідори і перці садитиму з купованої розсади, так що воно теж не терміново. Квіти теж подосіваю, не біда.

Про біду. Чекала, поки відцвіте чорний тюльпан в другому дворі, щоб пересадити його собі. А його якась падлюка сьогодні викопала. Образливо майже до сліз, лишилась на тому місці ямка від лопати. Наступного року буду дивитись, в кого зацвіте. Тюльпани ж усі садять не на задньому дворі, а напоказ. Нє, ну йолки-палки. Чого ж не зроблять заради краси.

Еней надвечір двічі жорстоко вичудив. Спершу впав з дивана через бильце вниз головою, фактично зробив сальто назад і приземлився головою в горщик, який я, на щастя, буквально перед цим помила. А через півгодинки, прямо в мене на руках, поки мила попу, закинув у горлянку якийсь уламок пластмасовий. Вибила - виригав.  Що таке, просто капець. Ну але в результаті цілий і неушкоджений, навіть толком не плакав ні перший, ні другий раз.

Ну і наостанок про хороше. Завели моду мати в хаті свіжий букет, за цим пильно слідкує малий. Ех, мені подобається, як він ламає для мами тюльпани!

І фото дня - нова забавка у дворі.

якесь спустошення

Люди ж люблять драму, шо.

А почалося все, напевно, з купленої в Лохвиці редиски і з того, що один день із життя випав. Якщо кому не одразу ясно з цих букв, хімічний склад овоча виявився незадовільним. Добре, що редиска гірка і малюк її не їв.

А потім були гості, і кльові такі гості. Дружочки-сусідоньки з Києва. Говорили-їли-гуляли-валялись. І я так собі надвечір думала, що оце я класно вибилась з рутини, відпочила, відволіклась. Але чи то через редиску, чи через власні гормональні бурі, чи через поглиблення світоглядного провалля мене щось вибило ще більше, ніж в день редиски.

А що там зі світоглядом, спитаєте ви? Ну воно, напевно, завжди було якоюсь мірою. Оця різниця у відчуттях. 

Я чим довше тут живу, тим більше відчуваю, що навряд я повернусь у велике місто. Свіже повітря, смачна вода з крану і відстань у скількись там десятків метрів до найближчої сусідньої хати дуже швидко починає здаватися нормою. Як востаннє була в Києві, не могла витримати брак кисню, особливо в центрі. І те, що в дворі одна лавка на сотню жителів. І те, що чути, чим вечеряють сусіди і коли вони зливають за собою воду. 

І мене якось по-дитячому і надмірно так дивує, що люди приїжджають в гості і не бачать очевидної різниці. І не хочуть лишитись назавжди. Що існує відмінна від моєї система пріоритетів. В людей, яких я думаю, що знаю і розумію. Ну, значною мірою, більше, ніж інших. 

Ну але мені в голви вже якийсь другий рік, чи скільки, не випадає з голови сказана подругою фраза. Теж не вона, напевно, придумала. "Люді совєршенно по-разному живут".

І це класно. Нормально. Так було, так є, і так буде. Ну і це справді просто чудово в певних аспектах.

Але в моменти слабкості хочеться тотального єднання, розуміння, співзвуччя почуттів. Добре, що тільки в моменти слабкості))) Бо ми ж знаєм, до чого призводять оці експерименти з масового налагодження гармонійних вібрацій.

Дякую вам, друзі, що ви є такі, які ви є. От. Ви все робите правильно.

(Поки писала пост, бачите, підлікувала моск, вирівняла настрій).

Ну і постскриптуп. 

В селі сьогодні колють свиней (знаю про щонайменше двох). Садять городи, проводять перші прополки, прорідження і перші проходи з отрутою над буряками. Вже кілька днів як виганяють корів на пашу. У комарів ніби є надточні календарі, з'явилися чітко 1 травня. Всі чекають дощу, який ходить навколо, а на нашій горі все ніяк не випаде. Другий день спека. Перенесли лавку-гойдалку під горіх, бо інакше вдень вижити неможливо. Цвіте полуниця. 

23 квітня

Ніби день собі як день. А ні. Виявляється, саме в цей день щороку в нашому селі усі садять кабачки і гарбузи. Ось така традиція. Але ми цьогоріч не встигнемо - не знали, не замочили, але запрошені на майстер-клас до сусідів, як я вже писала.

А я вже зранку вистигла купити бухту шлангу і водяний пістолет, і тепер ніякого поливання з лійки. Шланг невблаганний і всюдисущий. Зайшла в "Золотий гектар" по кормову кукурудзу, і, ясне діло, накупила різного-всякого незрозуміло кому потрібного))). Типу бобів "трижды белый", трьох видів солодкої кукурудзи, гарної кропиви з кольровими листками і красивих патісончиків, кабачків, і навіть дієтичного гарбуза гггг.

І ще встигла сійнути в грунт двох видів помідорів чері (пакетики вкрай економні, я в шоці. в кожному ну може 5 зернин), перець український гострий і редьку сквирську, адськи корисну (якщо вірити людям - я ніколи не куштувала). І, хоч вже й пізно, як каже наш органічний городній гуру, посіяла шпинат двох видів. Бо я оптимістка і бо я люблю суп-пюре зі шпинату.

Надверчір був план досадити хризантеми, поки не пізно, і допомогти Оресту з кукурудзою. Але нічого не вийде, ойойой. Зненацька любі друзі покликали на шашлик. Хіба ж відмовиш?))))

І може це виглядає як псяча радість, але це, зрештою, вона і є. Порпання в землі в таку погоду надихає, окрилює, п'янить, які ще слова є? І з моїм здоровецьким пузом я зацінила свої "розумні грядки" з широкими проходами. Обробляти їх можна в кайфовій колінно-ліктьовій, а не, пардон май френч, раком. Лалала.

там за лісом, за лугом, ходить Богдан... it's a kind of magic

Щось довгенько я не писала, і оце сиджу і намагаюся зрозуміти, чому. І не дуже успішно, тому цей момент доведеться пропустити.

Що сталося за час моєї відсутності в блозі?

Після потепління настало досить тривале похолодання, і городні роботи практично повністю завмерли. Бо вітер пробирав до кісток. Знову засіли в хаті, малюк відмовлявся надвір навіть носа висувати. Трохи були у нас гості, потім і ми махнули на кілька днів до Києва.

Виявилося, що я тепер розбалувана свіжим повітрям, і в столиці, особливо в центрі, мені просто бракує кисню. Серце починає гупати як дурне, страшенно болить голова і не вистачає сміливості вдихнути на повні груди. Різко легше стало, коли з батьком сходили в ближній лісок буквально на годинку. А влітку з киснем буде ще гірше, як я собі уявляю, тому знову виберемося не раніше осені. Хіба дуже якісь нагальні справи будуть.

А вдома тим часом.

У моїй високій грядці під білим агроволокном зійшла редиска і капуста (різні сорти з різною успішністю, за красою лідирує брюссельська червона). Оресту хтось підказав в інтернетах, що нам в нашому кліматі високі грядки протипоказані, бо тут досить тепло і сухо. Тобто нема смислу в додатковому теплі від гниття, а проблема з поливом сяятиме всіма барвами. Порадили робити грядки-траншеї, які зберігатимуть вологу. Це я буквально сьогодні взяла до уваги і ще не обдумувала. Одна грядка-траншея у нас вже готова, підготували її під полуницю. Чи робитимемо цього року ще - буде видно.

Редиска "18 днів"

Брюссельська червона

Цвітна біла

Плюс в один день я колись садила моркву з цибулею на двох грядках (морква по центру, цибуля-сіянка по периметру). Одну накривала агроволокном, а іншу - ні. Різниця разюча. Прямо з журбою радість обнялася)).

Була накрита

Не накривалась

В суботу, перед Великоднем, посіяла трохи квітів. Під хатою, між тюльпанами і нарцисами, - матіолу і духмяний тютюн. В тіні яблуні, ближче до дороги - карпатські дзвоники і жовті чорнобривці. Біля розсаджених з корінців хризантем посіяла хризантему корейську. Посадила 4 білих гладіолуси, цибулинки вже потроху почали проростати. І ще зробила одну клумбу з двома видами агерратума. По центру сійнула блакитний, а по краях - білий (його було дві пачки).

Це я на Великдень захворіла і засіла в городі думу думати

І на городі побувала. Посіяла щавель двох видів (одеський і широколистий) і салат двох видів (так сходу і не напишу, яких саме). У салату дуже гарне насіння, чомусь була приємно вражена. Ще би, після щавлевих дрібульок. В баби малюк дуже зацінив щавель, ми з ним на пару з'їли цілу плантацію за один підхід. Просто надерли, помили і з'їли. Тому я вирішила, що щавель потрібен. І ще досіяли редиски, теж двох видів (18 днів і самса).

А, найвеселіше забула. В суботу, все перед тим же Великоднем, сусіди в безапеляційній формі повідомили, що прийдуть садити нам картоплю. Оскільки ту, що ми купили на розсаду, Орест посадив сам сівалкою (здається), сусіди вирішили, що свою картоплю на поталу не дадуть. І посадять як треба, "під лопатку". Так, коли збоку стоїш, здається, що все просто. А там ціла технологія.

50 на 50 між ямками, картопля пророщена з такими товстими корінцями (з тонкими йшла в борщ), кінчиком лопати в кожній ямці землю треба підпушити, щоб корінцям було приємно рости. Не так-то просто сходу навчитися робити все правильно. У нас то рядок з'їжджав, то ямки недостатньо глибокі, то земля не так підпушена, про темп я взагалі мовчу. Сусід на око прикинув, яку площу займе принесена ним на посадку картопля. Це нас вразило до глибини душі. Одним словом, ми страшенно вдячні сусідам за науку і допомогу. Нам сильно з ними пощастило.

А сьогодні вже село оговталося від свят і трактор гудів городами з ранку до ночі, черга розписана по секундах. І нам виорали ще 16 соток. І це шок дня. Виявляється, коли вже трішки розумієш, скільки це роботи, впадаєш у ступор. Хоча всі сусіди в один голос говорять, що ми справимося, що немає нічого страшного.

Для кукурудзи позичать сівалку, плюс запросили завтра на майстер-клас посадки кабачків, гарбузів і кавунів. Треба ж бігом садити-сіяти, поки земля сира.

Ну і ще, наостанок, подія дня - я нарешті зареєструвалася як хост в helpx.net. І тепер чекаю, коли розглянуть мою заявку, щоб можна було приймати різних-цікавих закордонних гостей. Десь із півроку не могла до кінця заповнити заявку, вічно щось заважало. А тепер, напевно, прийшов час.

сезон літнього одягу відкрили

Сьогодні просто фантастичне сонце. Ідеальна погода для життя. 

Енейко поснідав яєчком і все казав, що він киця.

І одразу я взялася за пересаджування хризантем. Викопала здуру всі 7 кущів, і тоді взялася рівняти землю, по якій Орест вчора пройшовся фрезою. Одним словом, наморочилася, бо роботи виявилося більше, ніж здавалося, а терпцю в Енея якось менше, ніж хотілося б. 5 кущів розсадила, вийшло дві ось такі грядочки. Ще два тупо там присипала землею, може після обіду буде можливість доробити.

Поки одне садила, інше сама ж затоптала

У кожній дрібниці відчувається, що досвіду нуль, потроху набиваю шишки. Деякі кущі взагалі не вдалося розділити на малюків, бо всі тримаються міцним клубком. Може, пізніше розсаджу, коли вони більше підростуть. Бо є підозра, що я поспішила.

Потім для покращення настрою в малюка взялися поливати грядки, які ми вчора засіяли. Скажу, що розприскувач - це класно, ще й під'єднаний до шланга. У нас був свій дрібненький дощик і своя веселка. Підрихлила землю в своїй цибулі, зняла плівку з грядки, куди раніше насипала прілого листя з лісу. Треба буде ще туди бабахнути пару-п'ять тачок перегною, а наверх землиці. І буде так звана "холмиковая", або по-нашому, "насипна" грядка. А, залила це все листя відром сироватки (ггг навіщось).

А потім таки побігли до дітей. Владіка покусали бджоли, тому він ходить весь запухший. Але сьогодні вдягнувся по-літньому, і я не могла його не пофоткати.

Нехитрі гойдалки з мотузок і дощок

А це мій малюк такий малюк.

Босячок

І ще не забути похвалитися природожнім пляшковим ксилофоном!

Вчора робили

А оскільки декому не спалося, я встигла підготувати землицю для ще однієї квіткової клумби. Завтра почну сіяти цвітуйочки.

Мавпочка вже не сапає поряд, а полізла на паркан

Малюк так тащиться від свіжоскопаної землиці. Топав по ній, притулявся щокою, обнімав як міг. Я його зрозуміла, коли сама нарешті зняла взуття (бо босяка не сильно покопаєш).

Це хлопці діловито обходять господарство.

І Пуцька.

На сьогодні ще в планах поїхати на пилораму по прілу тирсу, і по можливості в соснячок нагребти голок (закислити грунт під ялівцями і тисами). Досадити хризантеми, полити на ніч грядки, ну і взагалі по-всякому радіти весні, чого і вам бажаю.

П.С. І ледь не забула. Весняний самостріл

весна 2014

І навіть малюкові вдалося влізти в кадр, бо скільки ж можна колекціонувати фото моїх ніг

Фокус - це в житті не головне)))

висока грядка

І знову здрасті!

Святкові вихідні закінчилися, щастя повні штани груди, і пора братися до роботи. Сказати, що погода - кайф, це нічого не сказати. Вже навіть місцями припікає.

Я ще минулого тижня вколядувала в сусідів за 25 гривень 7 дощок для моєї високої грядки, і Орест сьогодні збив мені короб (бо руки чухаються вже щось пробувати, ну скільки можна читати і не пробувати).

Поки вантажилися фотки, мене от за руку вкусив комар, і нагадав, що треба спершу про новини із світу природи. Вчора були в лісі, і бачили ящірок і змій, точніше ящірку і молоду зміючку. Вони прокинулись.  Сезон збору листя для грядок офіційно оголошую завершеним (ех, так мало встигли запасти).

Так про що це я. Ось хлопці добивають останні цвяхи у нову конструкцію.

Це буде не просто висока грядка, це буде висока вузька, або "розумна" грядка. Ширина - 50 см, довжину не міряли, але Орест підказує, що метрів 5-6. Вирішила робити "як книжка пише", тобто картон-хмиз-листя-перегній-компост з грунтом. ШарАми.

От, готово, поставили на город (ставити допоміг сусідський Роман).

Автора! Автора!

Рррраз - картон.

 Два - оп-ля, хмиз.

Розклали

Заодно прибрали під деревами

Тепер що, тепер настав час для лісового листя (завалявся у мене неповний мішок - те, що змогла притягнути перший раз ручками, без тачки). От воно і пішло.

Ну і одразу перевірка на міцність

Тепер треба перегною туди, ось він поки на купці скромно лежить. Бо малюк попросився їсти-пити-спати, одночасно. 

Три тачки перегною привезла від сусідів (не сьогодні)

"Мама, жук!"

Вирішила цього року випробувати всі типи грядок, щоб знати, що мені годиться, а що не дуже. Висока вже майже готова, ще буде "насипна", або "пагорбова", і "глибока". Про них дуже класно і дуже вчасно написали в журналі "Садовод и огородник" - обов'язково його випишемо собі (в пошуках класної преси на тему скупили весь лоток з відповідними назвами в Лохвиці). 

Ще стоїть 6 літрів сироватки, чекають, коли ж я їх вже виллю в свою грядку. Цілком можливо, що й сьогодні. 

Бонусом не в тему покажу вам ось таку квіточку.

Ми думали, це жовтий пролісок, а це "заяча" (чи чия там) "цибуля". Сьогодні Орест гуглив все, що бачили вчора в лісі. Це в мене в грядці розцвіло. Ще подумую над тим, щоб нанести сюди ж первоцвітів (таке жовтеньке, кругле, з круглим листком).

А ось моя справжня цибуля, та, що в мене в туалеті почала проростати і я її типу "врятувала". Ну так-собі в неї справи. Оце тільки дві штучки такі гарні. Решту навіть показувати сумно.

Хоча і ця замучена

Краще покажу вам гарний мох (мох завжди гарний, люблю мох).

На цеглиці, яка тримає клейонку на грядці

Ну і фото першого пуску води навулиці цього року. Тадам! (ще один комар над вухом)

Орест кран, кажись, поміняв

От поки веселенько робити цю всю роботу, бо нікуди ще не поспішаєш, терміни не горять, спеки нема. Як воно буде далі? Цікаво.

робити щось із землею

Як ви вже знаєте, садити і вирощувати я нічого не вмію, ніяким способом. І щось зараз голова не варить, щоб систематичнол за щось взятися і розібратися. То вирішила поки керуватися душевними поривами. 

Поки не дуже виходить. Точніше, неясно, виходить чи ні. Скоріше не виходить. 

Тюльпани оті мої на 150 грн таки здохли. Досі нічого нема. Вони, напевно, доки чекали посадки, таки зіпріли в кульку і зогнили в землі в результаті. Та й із землею неприємність якась твориться. Те, що я перекопала восени, щоб посадити тюльпани, тепер виглядає як порепаний асфальт. Тверда шкірка зверху, із тріщинами глибокими. Фу.

Цибулю, яку я посадила, бо вона мені в мішку в туалеті проросла, за порадою мами на наступний день позрізала. Має випустити нові пера. Чекаю.

А сьогодні я начиталася ось цього - "СЕКРЕТЫ ПРИРОДНОГО ЗЕМЛЕПОЛЬЗОВАНИЯ" АРХИВ ВЫПУСКОВ РАССЫЛКИ СЕРГЕЯ ДЬЯКОВА, і вирішила трішки дослухатись, а трішки зробити по-своєму, виходячи з реалій.

Оскільки готувати грунт треба було за цією методикою з осені, а ми цього не зробили, вирішила спробувати нашвидкоруч. Замість того, щоб листя гнило всю зиму на городі, я вирішила притарабанити з лісу вже підгниле. 

Десь так це виглядало.

Залишила малюка допомагати татові.

Буде новий паркан

Сама за граблі, тачку, мішки - і в ліс. Загрібати.

Що саме мене цікавило

Оце стільки "розчистила"

Гарненько натрамбувала

Ну і посипала тим добром одну із грядок. Дув сильний вітер, велике листя летіло по всьому двору.

Якось так

Ще там вичитала, як готувати грядку до посадки. Треба накрити грядку прозорим поліетиленом на півтора-два тижні, щоб земля прогрілася. А тільки тоді вже садити. 

Знайшла в літній кухні плівку, що лишилася від переїзду, і вкрила.

Зліва моя горе-цибуля, і укутана земля з присипкою

Ніби нічого не зробила, а втомилась страшенно (в плівці довелося скотчем заклеювати численні дірки, крім усього). Тіло незвичне для такого типу фізичної праці. Ну нічого, сподіваюсь, це корисно.

Тепер мрію про дошки для "високих грядок", але підозрюю, що це вже на наступний рік задача. Ще багато всього треба прочитати, щоб розібратися. Але чомусь хочеться робити, а потім розбиратися - дуже в моєму стилі, ага.

Покажу ще вам красивого малюка, який собі тихенько займається своїми справами.

А тут кокетує.

Малюк знову відібрав фотоапарат. Ще трохи, і я почну в об'єктив попадати))

А так здадеку виглядають мої старання, з дороги.

Так це все бачать односельчани