Статистика, будні, цигун

Мені одна знайома сьогодні написала в контексті розмови про цей блог (вона теж веде блог)

"але це теж тримає на плаву - налаштовуєшся на те, щоб знайти щось гарне, і потім про це написати. У тебе хіба не так?"

То у мене не зовсім так. Ось моя відповідь

"ні, не зовсім так. я пишу лиш від надміру чуйств, коли аж розпирає від любові чи іншого типу тепла.від надміру пишу. щоб потім собі пригадати. це ж все-таки щоденник і найвдячніший читач - я сама".

Не буду доповнювати чи пояснювати, хай так повисить. Але до слова про вдячних читачів. За неповних три роки, що я веду цей блог, у мене назбиралася отака статистика

Тобто скоро буде 30 тисяч переглядів. Дивно так і класно, не думала, що буде така увага (але сподівалася, чого гріха таїть). Дякую вам, любі читачі. Моя армія уявних друзів)))


І трішки про сьогодні. Еней гуляв з 9 ранку до 6 вечора, з сумарною перервою години в півтори (обід+мультики). З них більшу частину часу з місцевими дітьми. Йому дуже цінне це спілкування, особливо з хлопчаками (якось так виходить, що у тих друзів, з якими активно спілкуємося, самі лише дівчата). І граються в змістовні ігри такі. Як виходила наглянути, чим зайняті, то хвалилися, що граються у войнушки (бггг дві команди - старші проти менших), і всі в захваті. А потім старші пішли геть, а менші взялися робити хатинку з підручного матеріалу. В хід пішли уламки старого паркана (одна стіна і дах)  і торішній висохлий хміль (решта стін і навіть сідало - щоб в попу не холодно). Там навіть віконце продумане. Ну і ще ця будова гарно замаскована - ніхто з перехожих без пояснення не впізнає у цьому халабуду, бо вона є лише в їхній уяві, а насправді там як стояв хміль біля паркана, так і стоїть, лише згори якихось штахет накидано. Молодці, хлопці, одними словом. Пишаюсь.

А Уласу підвезли мозку і він став триндіти. Багато тексту, але нічого не ясно))) І повторює слова активно. Слово останніх двох днів - тепла. Говорить це і про воду, і про куртку, і про ковдру. І ще навчився казати "все" і "дюбдю". Сьогодні дуже втему навіть вчулося "не чіпай". Чи вчулося, чи правда сказав. Теж пишаюся дико.

Ну, і подія дня - я нарешті прийняла душ! Вибачте за подробиці, але я вже писала, що в селі накрився насос на водонапірній вежі, і його найближчими днями не поставлять назад. То Орест кинув у нашу криницю насос. І сьогодні нарешті вдалося запустити через нього воду в систему. Машинка попрала (одна ходка, але вже хоч щось), ми з Орестом помились (діти завтра по плану, хай з бойлера застояна вода вся вийде), посуд вдень помили нормально. Одним словом, жити стало сильно веселіше.

А ще для історії собі запишу, що я беру уроки цигун по скайпу. Значить, роками страждала, що довелося кинути через народження дітей. А все геніальне просто. І беру індивідуальні по скайпу. З ретельним конспектом, що могти робити самій без помилок і в правильних послідовностях.

Це з першого заняття

Якось так

Це така м'яка зарядка в плані рухів тілом. Вони досить нескладні - навіть старі можуть робити з легкістю. Але після заняття неймовірне відчуття наповненості, світла, спокою і гарного настрою. О, до теми виставлю фото якоїсь 5-річної (якщо не більше) давності.

Про цигун від мого мєгагуру

"На протяжении многих веков эффективную восточную оздоровительную систему Цигун рассматривали как древнее китайское искусство саморегуляции и саморазвития, которое позволяет избавиться от болезней, продлить жизнь, сделать сильным физическое тело, укрепить дух и глубже познать окружающий мир. Сегодня нет сведений ни об одной подобной системе, столь полно охватывающей все стороны человеческого бытия – обучение, развитие, оздоровление, лечение, а также философскую концепцию строения и эволюции Вселенной. Цигун более 7 тысяч лет и зародился еще во времена отдельных племен и территории Китая. Долгие годы система Цигун относилась к «тайным знаниям» и была открыта миру лишь в наши дни, в семидесятые годы.
Цигун тренирует одновременно дух, тело и энергию, чтобы они находились в равновесии и включает в себя лечебную гимнастику, разные способы дыхания и медитацию (релаксацию). Цигун – комплексная система, где шаг за шагом проходит обучение от азов, понимания отдельных элементов, до философского осмысления всей системы в целом". звідси

І про те, що китайці все списали в українців. На лобі точка "тя-му" це ж ніщо інше, як корінь нашого-рідного слова "тямущий". Це ми так під час заняття підмітили, а де правда, то ж ніхто не скаже)))

Будьмо здорові

Вечірні крамниці вулиці Волоської. Замість рецензії

Нарешті мій старший доріс до читання дуже київської і дуже незвичної книжки Галі Ткачук "Вечірні крамниці вулиці Волоської". Еней називає її "книжкою про півня" незважаючи на те, що півні там явно не на перших ролях. І завів нову гру "Еней - кіт Роман, мама - поганий кіт (Баррух)". Носиться з нерозміною монетою і визволяє київські чари.

Коли читаєм, постійно ведеться на провокації авторки і відповідає на питання в тексті, сперечається, уточнює (ага, одвічне наше "чому?").

І так ми читали-гралися, що догралися до того, що я згадала, що у нас же є свої власні чари в баночках. Перед Великоднем я фарбувала яйця і нафарбувала рису різних кольорів (хаха, тоді ми могли собі це дозволити)). І взялися чаклувати, звісно.

Ну і після всього процес рафінації чарів. Щоб без домішків.

На наступний день це вже було не спонтанне чаклування, а таке, зі знанням справи і грунтовне. Отак.

про дитячі книжки

Подруга попросила розказати, що ми читаємо. То я сфоткала практично все, що в нас є, і розкажу, що думаю про кожен з екземплярів.

Головна книжка десь із піврічного віку - це "Улюблені вірші". Зачитані до дір, клеєні-переклеєні. Море захвату, пізнання і щастя.

В кого ще нема, то купити треба обов`язково. І не важливо, російською ви в сім`ї говорите, чи українською. Бо в ілюстраціях можна втонути. Ми так і "читали" цю книгу довго - просто описуючи ілюстрації. А це сотні сторінок. До речі, "Улюблені вірші-2" купувати зовсім не варто, ну геть нічого в них нема, що було б варте уваги, в чого б не було в першому томі.

Звідкись у нас взялася оця книжка, і Еней з нею носився і не бажав випускати з поля зору. До сі дуже ніжно до неї ставиться. Хоча як на мене - нічого особливого. Не жах, але й не щось відверто класне.

В якийсь момент я зрозуміла, що картонки - це діло, і купила дві книжки з ось такої серії.

Вони нам подобалися тим, що обкладинка із круглим віконцем. Гратися "в ку-ку" і зазирати через віконце - миле діло. Але книжка - переклад із російської, причому не найбільш вдалий. "Не до складу, не до ладу, поцілуй кобилу ззаду" - казали у баби в селі на таке. І ілюстрації не фонтан.

Потім минув перший день народження, і однією з головних книжок стала "книжка про Енейчика". Не лінуйтеся робити дітям фотокниги! Там і родина, і друзі, і іграшки, і знайомі місця, і приємні спогади. На цих сайтах, що продають купони на знижки, завжди є акція від фотостудій, які роблять ці книжки. В нашому випадку - 100 гривень і 24 сторінки щастя.

Ще одна із важливих перших книжок - Українські народні казки. З текстом Олени Пчілки, Івана Франка, одним словом, у авторській обробці. Тобто якість тексту гарантована. І ілюстрації дуже приємні. Єдине, що мене не перестане турбувати в дитячих книжках - це те, що замість качечки постійно малюють качура із зеленою шиєю! Ну сил нема. Ось вона, червоненька, у правому верхньому куті. Еней ще дуже просив запалити свічку у мишки на обкладинці.

"На землях бергамотах" - це перекладені польські дитячі вірші. Дуже так спольщено перекладено, звучить по-чудернацьки, але в тому і шарм. "Жив у повіті Дрімальський Рох, і спати любив за трьох". Ілюстрації теж ні на що не схожі, цікаві, з якоюсь своєю незвичною оптикою. Вірш про війну грибів з мухами обов`язково читайте під бубон - мій малий від цього просто мліє, і часто просить саме цю книжку, щоб постукати грибам.

"Баю-баюшки, луна" - крутюща книжка культової в англомовних країнах авторки, російською видав у прекрасному перекладі "Розовый жираф". Взагалі це видавництво дуже рекомендую, поганого там нема нічого. І коли думаєте, що купити дитині з Гамерички англійською - подивіться, що перекладали "жирафи". Поки дочитую цю "Луну" до кінця, сама заколисуюсь і дико позіхаю. Переклад, повторюся, - сила. У нас ще була "Очень голодная гусеница" - і це теж розрив мозку. Еріка Карла у нас отакі "розвивачки", які чомусь малий ігнорить повністю

Може, ще поки не доріс і все у нас попереду.

Ще класні книжки для малюків - це серія картонок про мумі-тролів. У нас такі:

Оця, що про кольорі в повному ігнорі, проте "угадайка" і ці маленькі в коробочці Еней дуже любить. в "угадайці" там вкінці є приховане дзеркало, і це викликає бурю емоцій ще з самого малюцтва. А коробка з маленькими мумі-тролятами, вважайте, наш перший конструктор. Викладати і вкладати - заняття медитативне.

Далі. Ось такі книжки теж мастхев:

Оце ще одна класна збірка хороших віршів із веселими ілюстраціями. А "Мед для мами" - це десь із півторарічного віку наше все. Я думала, малий не зрозуміє інтриги, але зрозумів, і вкінці дико радіє, коли зайченятко нарешті зустрічається з мамою і приносить їй мед. Дуже зворушлива історія, кожне слово і кожен штрих на своєму місці. Геніально зроблено, правда.

Недавно почали читати казку "Вовк і семеро козенят". Нам вона дісталася в спадок, бо попередня власниця дуже боялася вовка.

І казка така жосткувата, коза розпорола вовкові черево, козенята напхали в нього каміння. А вовк пішов потім напитися води і втопився. Я спочатку побоювалася читати. Але дарма. Еней дуже любить цю книжку і в дикому захваті від вовка. Гралися сьогодні з ним у вовка й козеня, постійно мінялися ролями. Малий ніяк не вирішить, ким краще бути - страшним вовком, чи ховатися в шафі на правах козеняти.

Ще малий зараз дуже любить ось цю книжечку про Вінні-Пуха з диснеєвськими ілюстраціями. Особливо моменти, де у ведмедя бурчить в животі, і де він з розгону падає в яму. Бах!

Ще для дворічок починаючи категорично рекомендую свою найновішу знахідку - "Пригоди ведмедика та його друзів. Британська авторка, вона ж ілюстратор. Дуже прості, цікаві, винахідливі і зворушливі історії. Ілюстрації - диво. Життя іграшок показано дуже, хм, тактильно. Переклад місцями міг би бути кращим, але дивні слова легко замінити під час читання.

І ось ця книжка мала, але хороша. "Чому їжачка ніхто не гладить".Від всесвітньовідомого українського російськомовного письменника (ха-ха, перекладена криво українською). Настрій як у їжачка в тумані, і ілюстрації дуже нагадують мультик.

 Їжачка ніхто не гладить, бо він дикий, а не свійський. Якщо ви раптом хотіли знати.

Ось таке у нас є англійською, хороше. Хоча про кролика нам поки зарано.

Книжку про гномів купила ще бездітною за гривню на секонді.

Фух, втомилася вже це писати, тому ще показую дві хороші книжки, а про погані геть не буду. Може, іншим разом.

Так ось. Це теж остання знахідка. Книжка з чудовими ілюстраціями і цікавою історією за 25 гривень! Переклад з німецької. Можна було перекласти біль шпривітною для дітей мовою. Але це, напевно, корисно для розвитку, взнавати нові зубодробильні слова на місці простих і рідних.

Це видавництво продає книжки трьома мовами (укр-рос-нім), недорого, хороші історії. Варто звернути увагу. Для мене це було відкриття, ніколи раніше про них не чула.

Ну і на останок покажу прекрасну книжку російською мовою, переклад з англійської. Дуже смішна! Переклад навіть не знаю, якими словами хвалити. Сфотографувала уривок  на радостях.

Бережіть очі і вуха ваших дітей! Вибирайте якісне чтиво! (Хоча неякісного у нас теж вагон, і нічого ггг. Воно просто потроху кудись зникає з очей у невідомому напрямку, хі-хі).

прорив

Вчора був день-прорив. Ми 4 місяці не могли добитися того, щоб нам включили газ. Мільйон вимог, якісь невідомі нюанси, пічник півтора місяці на заробітках в Києві. А вчора взяли і включили. Хоча повної відповідності вимогам все ще нема (наприклад, міжкімнатні двері ми так і не замовили, а коробки нестандартні, тобто готове не купиш). Але змилостивилися - реально в хаті холодно. І навіть хабаря не взяли. Все строго по квитанції, о чудо.

Урочистий пуск газу

І ще останні три тижні у нас не працювала пральна машинка. І назрівала екологічна катастрофа локального масштабу. Але день перед тим я після тижневої перерви знову взялася репетиторствувати, і моя учениця закликала свого дядька. Він прийшов і все зробив. А ми півсела перепитали, де в Лохвиці знайти майстра. А він весь цей час жив через дорогу, хто б міг подумати. Години дві біля неї крутився. Бо руками прати ж неможливо. Вода в крані поки тільки холодна. Гріти - не наполощешся. А вже ж і пару комплектів постелі, і мільйон штанів.

То у нас тепер є на чому готувати їжу (до речі, всі ці майже 4 місяці ми обходилися мультиваркою і електричним чайником). Вішаю собі на груди медаль і з диким азартом приборкую притрушені пилом сковорідки. Я вже відвикла від того, що щось може пригоріти і приставати. Вчора спалила зажарку!

Молоко тепер підігріваю, заварила малому траву для ванночки. До речі, у малого теж прорив. Знову стрибок росту і доза "поумніну".

Утеплився. Вдягнув дві пари татових трусів, одні свої. Як умів

Ні, говорити він не почав, але фантазія просто пре. Таке сьогодні у ванні відмочував (ггг і буквально теж), що ну. От подивіться.

штуки-дрюки

Ми ударними темпами взялися за утеплення хати і своїх тіл. Купили мені сьогодні чоботи "со смєхом" за 100 грн, легенькі, валяночно-галошного типу. Смердять. Орестові утеплені калоші цієї ж "фірми" висмерділися за тиждень. Так що я з оптимізмом дивлюся в майбутнє.

Плюс є надія, що вже в понеділок нам "пустять" газ. Ніби про все з усіма домовилися. План є, димохід ок, труба на витяжку є. Ну і взагалі, треба ж і совість мати! А поки Орест на грубці дров`яній вже огого скільки сушки насушив (банки по 4,125 л).

Еней вже теж просік, де тепло. Вже й спати там мостився

Купили термометр. Зараз у нас в спальні 19 градусів - як на мене, ідеальна температура для життя. Приходили вчора сусідські малі, жалілися, що дуже у нас гаряче. Вовка прийшов у розстібнутій курточці від літнього спортивного костюма на голе тіло. Розслаблений такий, не схоже, щоб мерзнув. А надворі +10 і дощ. Я віддала Альоні свій шерстяний светр, з якого різко виросла після прання. А тепер думаю, що вона навряд буде в ньому ходити - він ну дуже теплий. Хіба в люті морози.

А ще їздили сьогодні в Лохвицю по хліб і заїхали на склад будматеріалів. Там є столярна майстерня, і ми назбирали цілий кульок обрізків із дощок. Нам дозволили за так - все одно вони це палять. Тож основними моїми інструментами сьогоднішнього дня були напильник і наждачний папір. Полірувала дощечки.

Ось таке Орест вибудував із неполірованих

Ось це - Еней

А так вони виглядають після моєї медитативної обробки

Завтра, думаю, продовжу справу. Бо і четвертої частини не відполірувала. Оце думаю, чи варто їх якось розмальовувати, чи ні. Може, на деяких намалюю віконця чи щось таке. Можливо, деякі пофарбую. А може й ні. Якогось задуму поки нема, робиться як робиться.

Вийшла надвір - і шок. Ну гляньте

Сусідський пес аж розривався, так на мене гавкав. Вибіг сусід.

- Добрий вечір! Це я, ваших опудал фотографую.
- Чучелов!