ГОГО-МОГО і перше відео

Сьогодні півдня провела, оббігаючи установи, щоб оформити документи на будинок. Це ще той спорт, приєємного мало, але ноги будуть треновані. Писати особливо про це не хочеться.

Ну але в мене красива і світла мета, і я до неї йду!

Ось, до речі, тизер проекту. Нічого поки не писатиму більше, але картинку не можу не показати, сьогодні як її побачила, то горю вогнем))

by прекрасна Sorochka Darcja

Ще довішу сюди відео наше з малюком, як він по горбам бігає і стрибає, як коник.

посадила барвінок біля криниці

Сходили всім сімейством сьогодні в ліс (недалечко, метрів 500 від хати, не більше, в ярок) з відром і дитячою лопаткою. Набрали барвінку (основна мета походу), а ще пролісків і є надія, що підсніжників.

Чули дятла, якусь дуже голосисту пташку і бачили якусь малу смугасту, але не зозулю, розміром з горобця.

Дуже цікаво порпатися в землі в лісі. Вона пухка (я вже колись писала), якась легка, волога, за відчуттями - повна кисню. Якось раніше не випадало нагоди так порпатися. Ну гуляли лісом, ну суницю обжирали, ну в карти грали. Але щоб копатися - не випадало. Набрала трохи і тої землі, щоб проліски почувалися як вдома. Ходили в ліс без фотоапарата - він важкий, а я з відром.

Тому ось фотка моєї позавчора перекопаної грядки

А ось на ній вже барвінок (малюк впав і вдарив ручку, йде, щоб поцьомали).

А тут я влаштувала барвінку домашній затишок (окремою ходкою махнула в лісок по цю лісову земельку), Орест засікав, зайняло це не обіцяних 5 хвилин, а цілих 15. "ну, не те, щоб я тобі рахував"))).

Ну і ще досадили новеньких пролісків і підсніжників. Еней частину посадив сам. А що, це ж просто. Ямка-ткнути-присипати. Штук 5 точно посадив і дуже собою пишався, і я його розумію!)))

До присипки

Трішки присипані, до другої ходки))

Еней вирішив і мене увіковічнити (фотик важкий, нагадую, тому клює носом).

Малюк притомився, хоче до хати і зовсім не бажає фотографуватися.

Заснув одразу, а я до вас, букви писать!

у нас все тихо

Хоч вчора йшов сніг з дощем майде весь день, сьогодні, звісно, від нього і сліду нема. Лише туман. Люди потроху вовтузяться у дворах - прибирають, розкидають перегній по городам, підрізають дерева і кущі, палять сміття. В хаті вже не сидиться.

Але ми умудряємося сидіти)). От зараз обід, а я встигла зліпити півсотні пельменів (на мене найшла манія готування їжі, не можу зупинитися. може, через мандраж, пов'язаний з війною). Нагодувати хлопців картомплею зі смаженим м'ясом (сусіди закололи порося, ми вчора було думали смажити з друзями шашлик, але був сніг, все відмінили, і ми тепер маємо втрьох зжерти два кіло маринованого м'яса. воно в нас на сніданок, обід і вечерю тепер). 

Ще встигли сходити до Андрія і подивится на його новий вегетарій, на кущики-квіточки. Понюхали свіжих тюльпанів, які вже практично готові принести радість половині Лохвиці на 8 березня. Надихнулася я дуже цими всіма рослинами, прийшла до хати і скопала шмат землі, щоб посадити на ньому барвінок лісовий. Робота бульдозером - одна з моїх улюблених. Заодно накпала хрону, повибирала коріння кропиви, камінці. Малий знайшов дощового черв'яка і дуже радісно з ним носився, щоб нагодувати пташечок (а вони сидять на деревах, співають, і не розуміють, що добрий Еней хоче їх ощасливити. Настільки не розуміють, що дитя аж засумувало. Але швидко переключилося на пісочницю і лійку, дав мамі спокій). Завтра можна піти в ліс і накопати барвінку, і одразу його посадити - місце вже готове. До речі, проліски всі прижилися, гарні, цвітуть.

Дуже хвилювалася я за свої тюльпани, що я восени посадила. Ми ж накупили тих цибулин на 150 грн, якщо ви пам'ятаєте, а вони досі не вилізли. У Андрія в дворі вже попроростали, а моїх ні слуху ні духу. "Уже мали б бути", - не розрадив Андрій. Але як перекопувала нову грядочку, трішки зачепила попередню, і випадково викопалась мені одна цибулинка. Жива! Невелики пагінець десь в сантиметр уже є, просто із землі ще не проклюнувся. Ура-ура-ура, а то я геть носа повісила з тими тюльпанами. 

Хризантеми обросли малюками. Класні, зелені, стирчать. Свіжак. Але розсаджувати можна буде аж на початку квітня. Щось так руки чухаються, що хотлося б все посадити прямо вже, поки азарт не пройшов. Сподіваюся, азарт не втихне, а лише розкочегариться. І хризантеми теж на це сподіваються))).

А ще я візьму і в хаті насаджу цибулі-сіянки у картонні банки з-під морозива. Орест уже приніс з льоху кротячої землі (восени збирали по городі). Здуру купила в неділю двох сортів аж 800 грам, доведеться ще й на городі потім садити, хоча я й не планувала.

Хотіла ж розсади всякі садити на помідори-огірки і що там ще. Але сусідка подивилася на мене як на дурну - нашо, якщо розсаду готову в Лохвиці продаватимуть, копійки коштує, яких хочеш сортів. Я от ще думаю (насіння ще нема).

Поїли моїх пельменів щойно. Не вдалися, хтозна чому. Смак якийсь не той. Ех. В мене фаршу ще на півсотні, треба буде і досолити, і часнику може більше дати. Чи просто над ним танців з бубном потанцювати. Жаль. 

фоток нема

Ще один хороший день.

У нас тепер нова односільчанка. Мама нашої подруги-переселенки переїхала ближче до дітей. Дуже приємна жінка, мене поки тягне до неї як магнітом, я ще добре не розібралася, чому. Можливо, тому, що вона чимось дуже нагадує одну хорошу мамину подругу. А, може, тому, що свіжа кров. Чи ще чомусь. Розберемось :)

У неї хата із старіших, не така, як у решти знайомих. Тут у більшості такі, як у нас, планування однакове. А в цих старих я не була ще. Сьогодні зайшла і зацінила. Хоч простору й менше, але дуже затишно виглядає, як з картинки з дитячої книжки про якогось журавля і чаплю.

Дерев'яний ганок підкуповує, одразу така мальовничість і сільська романтика. Аж захотілося і собі таку прикупити. Ох, ці куркульські замашки. Але ми тут жартуємо, що чим в селі класно, так це тим, що за цю допомогу, яку дають на дитину, можна одразу купити дитині хатку. І зробити в ній мінімальний ремонт.

Погода така, що хочеться танцювати, жити і любити. Але мій малий чомусь мав в носі, хниче і проситься до хати. Ех. А мені важко сидіти в чотирьох стінах, коли там пташки так виспівують, і повітря таке, що не надихаєшся. То я, щоб подихати, чи не вперше за всю зиму вийшла вивісити білизну, поки Орест купав малюка.

Ну і ще я реалізувала мрію останніх двох тижнів і таки помила ванну. Є ж такі прості речі, на які довго не можеш чомусь зважитись. Зайняло ж хвилин 5, ну 10 від сили. Зате яка ж краса! І ще постіль попрасувала-поміняла. І порозкладала по місцях завали випраних речей. Зварила плов такий, що Орест ходить і співає дифірамби і каже, що навіть я раніше такого смачного не робила. А я просто згадала, що туди ж в папівготовності можна набульбенити часнику зубчики, нечищені. І горошків-перців чорних і духмяних (це крім стандартної суміші, яку я завжди використовую. Навіть Еней з'їв подвійну порцію, хоча останнім часом на рис і м'ясо каже "бе".

Але, відповідно, з посудом повний завал і армагедець. Завтра, завтра розгрібатиму (ггг якщо знайду, з якого боку підступитися).

А Орест-помідорест аж світиться, хоча й прикидається хворою тюлькою. Перед роботою з самого ранку намахався сокирою на свіжому повітрі, а потім ще в обід. А потім прийняв душ і виглядає як очманілий від щастя шашличник, який вперше після зими відкрив сезон. Капут нашій бузині, майже всю винищив. Може ми з малим завтра сподобимось повизбирувати гілляки на одну купу, а потім візьмемо, і прокоптимося весняним димком з бузини і зілля.

А малому кілька днів тому підвезли нових мозгів, і він знов незвичний і смішний. Нові штуки-дрюки придумує, на нове сердиться, і сміх і гріх. А, і до музики потягнувся. Взявся за припалі пилом барабани, маракаси, співає ходить якісь нечувані енейські пісні.

Ла-ла.

П.С. І ще з'явилася мала надія на нову перспективу, про яку я навіть не сміла мріяти в найбожевільніших мріях. Але про це ні слова ;)

весняна прогулянка по проліски

Ура! Ура! Перемога, в серці відлига, надворі весна! 

Всіх нас вітаю з тим, що етап приниження, ганьби та страху вже в минулому, омитий кров'ю, він не повернеться ніколи. Тепер - не розслаблятися, не вірити лідерам, стежити за кожним рухом тих, хто при владі. Тепер їхня черга тремтіти і боятися - незвично бути під контролем. Але якщо совість включити, то має бути не так страшно. Люди тепер наглі пішли, коли що не так - не мовчатимуть. 

Ну і впевнено робити своє. Бути суспільно корисними. Щоб робити добре собі, і всім навколо теж від цього було добре. 

Прогулянка в ліс була дуже життєстверджуючою, як бачите))))

проліски в лісі

Бо там що, бо там проліски, бо там все потроху оживає. І оскільки пролісків стільки, що нема де стати, вирішила собі накопати і під хатою посадити. Одразу скажу, досвід садівництва в мене просто ніякий. Оце восени посадила тюльпани (чи зійдуть?), а тепер взялася за лісові ніжності.

Ну і маю поділитися одним спостереженням. В лісі (де не сапають, не орють, не культивують чи що ще там роблять із землею), земля м'яка, пухка, викопувати квіти було легко навіть дитячою пластиковою лопаткою для пісочниці. А коли на своїй клумбі взялася висаджувати, була трохи в шоці. Я ж восени перекопала в добрий заступ глибиною грядку під хатою, і там садила тюльпани. Тепер туди з підсаджувала проліски. І оця перекопана земля взялася такою шкіркою дубовою згори, така вже липка і тверда, що лопатку я таки трохи зламала))). Тепер думаю, чи крізь цей панцир пролізуть мої тюльпани... Цікаво, що воно буде. 

проліски на подвір'ї

Колупатися в землі дуже приємно, особливо дірку пальцем робити. Але з позою я ще не визначилась. Стояти раком я не фанатка, навпочіпки важко тримати рівновагу. Думаю про низеньку табуретку. Цікаво, в селі засміють?). 

я за ділом :)

Ну і руки тепер... кгм. Шкіра суха, мозоль великий від лопатки, обвітрені. Просто якась катастрофа. Оце така я білоручка, щоб ви знали. І це я і години не поколупалась. 

Життя прекрасне!

dear diary

Всім привіт!

До мене повернувся мій ноутбучок, і я тепер знову на посту. Можу писати букви.

Новини які. В Христанівці ніби зима, але сьогодні дико запахло весною і свободою. Гуляла з малим, зустріла одного показного місцевого діда. "Як перезимували?" - питаю. "А рано ще говорити". Воно-то правда, але серце б'ється шо дурне і вмовляння розуму і слухати не хоче.

Вчора вибігла прогулятися сама, стою на кручах, слухаю. Такий внизу на річці тріск стоїть! Думаю - оце да, клас, напевно, на річці лід скресає, тому шумно так. Ніколи нічого подібного не чула і не бачила. Балдію, думаю, чудо, природа, всі діла. Через хвилин 15 тріск різко припиняється і з долини чути різке "*об твою!", і пішла луна...

То, виявляється, тріск стояв від того, що хтось очерет рубав, а з льодом все в порядку, не скресає він ще, стоїть, хоч і +8. Півдня згадувала і сміялась, як прийшла додому, навіть розбірливо чоловіку пояснити не могла, що сталось. Знаєте, буває, зайде реготун - не виженеш. На що чоловік влучно зауважив, шо тю, все гаразд з твоєю сільською романтикою, це ж теж звуки природи :)

З хороших новин в селі шо. Багато корів і телиць порозтелювались, тепер молоко є практично у всіх. Нас потроху пригощають, бо ми настільки залипли в хаті, що нам лінь було пройти півсела, щоб купити три літри свіжоздоєного за 15 гривень. Десь так із місяць сиділи без молока, великі гулятелі.

Ми ще тут умудрилися круто перехворіти всі разом (хехе, навіть в селі може наздогнати падлючий ротовірус). То треба тепер вчитися робити йогурти і налагоджувати поставки молока. Купила в магазині термостатний, думаю його як закваску використати.

Зустріла сьогодні в Лохвиці знайомого, каже, щось ти схудла. Кажу, ага, спецкурс, рецепт простий - багато ригаєш і нічого не їси. Вибачте-пробачте на добрім слові. То було відчуття, що йому захотілося від мене трішки далі відійти, хоча ми й не ручкались, і надворі зустрілися, біля машин. Правильно, бійтесь нас! Бозна-скільки воно заразне, краще минати нас стороною ще бодай із тиждень, а то краще й всі два.

З новин таких нагальних ніби все))) А, ще Еней сказав нове мегапотрібне для життя слово - лілія. За яким принципом він їх обирає, мені не зрозуміти. Бак, кава, діти, лілія. Такі здобутки.

П.С. Валя, Свєті привіт!

буденне свято

Давно нічого не пишу, бо не дуже е про що. Ми дуже серйозно окопалися в хаті, і носи свої практично надвір не висуваємо.  Хіба як щось дуже треба, то їдемо в Лохвицю. А так із ранку до ночі в хаті.

Думала вже сьогодні вийти, але дощ. Надворі "сохне" 4 загрузки пральної машинки. Заносимо в хату по одній-дві шмотки і сушимо, бо якщо все разом сушити, у нас тут буде акваріум.

То щоб зовсім не запускати звичку час від часу оновлювати блог, пишу, що робили сьогодні. Так вийшло, що було багато творчості, банально - роботи з фарбами.

Поки я робила Майка Вазовскі (з корпорації монстрів), малий взявся за розпис печі. Дуже натхненно підійшов до справи, довгенько його було не чути.

А ось що вийшло в мене. Сама вистругала, сама полірувала, сама малювала, шо

Ото на останній фото він просить ще настругать йому дружочка. Хе-хе.

Хіт дня - банкомат. Це Еней придумав - запхав картку в одвірок і клаца в уявні кнопки. То мені теж схотілося погратися, і я зробила кнопки і місце видачі грошей. І гроші!

А щоб ліниво потішити шлунок, бульбанули піцу на купленому мороженому листковому тісті.

Веселого Різдва! (сьогодні колядників не було. Завтра, напевно).

Правда, щось геть не знаю, про що писати.