фоток нема

Ще один хороший день.

У нас тепер нова односільчанка. Мама нашої подруги-переселенки переїхала ближче до дітей. Дуже приємна жінка, мене поки тягне до неї як магнітом, я ще добре не розібралася, чому. Можливо, тому, що вона чимось дуже нагадує одну хорошу мамину подругу. А, може, тому, що свіжа кров. Чи ще чомусь. Розберемось :)

У неї хата із старіших, не така, як у решти знайомих. Тут у більшості такі, як у нас, планування однакове. А в цих старих я не була ще. Сьогодні зайшла і зацінила. Хоч простору й менше, але дуже затишно виглядає, як з картинки з дитячої книжки про якогось журавля і чаплю.

Дерев'яний ганок підкуповує, одразу така мальовничість і сільська романтика. Аж захотілося і собі таку прикупити. Ох, ці куркульські замашки. Але ми тут жартуємо, що чим в селі класно, так це тим, що за цю допомогу, яку дають на дитину, можна одразу купити дитині хатку. І зробити в ній мінімальний ремонт.

Погода така, що хочеться танцювати, жити і любити. Але мій малий чомусь мав в носі, хниче і проситься до хати. Ех. А мені важко сидіти в чотирьох стінах, коли там пташки так виспівують, і повітря таке, що не надихаєшся. То я, щоб подихати, чи не вперше за всю зиму вийшла вивісити білизну, поки Орест купав малюка.

Ну і ще я реалізувала мрію останніх двох тижнів і таки помила ванну. Є ж такі прості речі, на які довго не можеш чомусь зважитись. Зайняло ж хвилин 5, ну 10 від сили. Зате яка ж краса! І ще постіль попрасувала-поміняла. І порозкладала по місцях завали випраних речей. Зварила плов такий, що Орест ходить і співає дифірамби і каже, що навіть я раніше такого смачного не робила. А я просто згадала, що туди ж в папівготовності можна набульбенити часнику зубчики, нечищені. І горошків-перців чорних і духмяних (це крім стандартної суміші, яку я завжди використовую. Навіть Еней з'їв подвійну порцію, хоча останнім часом на рис і м'ясо каже "бе".

Але, відповідно, з посудом повний завал і армагедець. Завтра, завтра розгрібатиму (ггг якщо знайду, з якого боку підступитися).

А Орест-помідорест аж світиться, хоча й прикидається хворою тюлькою. Перед роботою з самого ранку намахався сокирою на свіжому повітрі, а потім ще в обід. А потім прийняв душ і виглядає як очманілий від щастя шашличник, який вперше після зими відкрив сезон. Капут нашій бузині, майже всю винищив. Може ми з малим завтра сподобимось повизбирувати гілляки на одну купу, а потім візьмемо, і прокоптимося весняним димком з бузини і зілля.

А малому кілька днів тому підвезли нових мозгів, і він знов незвичний і смішний. Нові штуки-дрюки придумує, на нове сердиться, і сміх і гріх. А, і до музики потягнувся. Взявся за припалі пилом барабани, маракаси, співає ходить якісь нечувані енейські пісні.

Ла-ла.

П.С. І ще з'явилася мала надія на нову перспективу, про яку я навіть не сміла мріяти в найбожевільніших мріях. Але про це ні слова ;)

весняна прогулянка по проліски

Ура! Ура! Перемога, в серці відлига, надворі весна! 

Всіх нас вітаю з тим, що етап приниження, ганьби та страху вже в минулому, омитий кров'ю, він не повернеться ніколи. Тепер - не розслаблятися, не вірити лідерам, стежити за кожним рухом тих, хто при владі. Тепер їхня черга тремтіти і боятися - незвично бути під контролем. Але якщо совість включити, то має бути не так страшно. Люди тепер наглі пішли, коли що не так - не мовчатимуть. 

Ну і впевнено робити своє. Бути суспільно корисними. Щоб робити добре собі, і всім навколо теж від цього було добре. 

Прогулянка в ліс була дуже життєстверджуючою, як бачите))))

проліски в лісі

Бо там що, бо там проліски, бо там все потроху оживає. І оскільки пролісків стільки, що нема де стати, вирішила собі накопати і під хатою посадити. Одразу скажу, досвід садівництва в мене просто ніякий. Оце восени посадила тюльпани (чи зійдуть?), а тепер взялася за лісові ніжності.

Ну і маю поділитися одним спостереженням. В лісі (де не сапають, не орють, не культивують чи що ще там роблять із землею), земля м'яка, пухка, викопувати квіти було легко навіть дитячою пластиковою лопаткою для пісочниці. А коли на своїй клумбі взялася висаджувати, була трохи в шоці. Я ж восени перекопала в добрий заступ глибиною грядку під хатою, і там садила тюльпани. Тепер туди з підсаджувала проліски. І оця перекопана земля взялася такою шкіркою дубовою згори, така вже липка і тверда, що лопатку я таки трохи зламала))). Тепер думаю, чи крізь цей панцир пролізуть мої тюльпани... Цікаво, що воно буде. 

проліски на подвір'ї

Колупатися в землі дуже приємно, особливо дірку пальцем робити. Але з позою я ще не визначилась. Стояти раком я не фанатка, навпочіпки важко тримати рівновагу. Думаю про низеньку табуретку. Цікаво, в селі засміють?). 

я за ділом :)

Ну і руки тепер... кгм. Шкіра суха, мозоль великий від лопатки, обвітрені. Просто якась катастрофа. Оце така я білоручка, щоб ви знали. І це я і години не поколупалась. 

Життя прекрасне!

dear diary

Всім привіт!

До мене повернувся мій ноутбучок, і я тепер знову на посту. Можу писати букви.

Новини які. В Христанівці ніби зима, але сьогодні дико запахло весною і свободою. Гуляла з малим, зустріла одного показного місцевого діда. "Як перезимували?" - питаю. "А рано ще говорити". Воно-то правда, але серце б'ється шо дурне і вмовляння розуму і слухати не хоче.

Вчора вибігла прогулятися сама, стою на кручах, слухаю. Такий внизу на річці тріск стоїть! Думаю - оце да, клас, напевно, на річці лід скресає, тому шумно так. Ніколи нічого подібного не чула і не бачила. Балдію, думаю, чудо, природа, всі діла. Через хвилин 15 тріск різко припиняється і з долини чути різке "*об твою!", і пішла луна...

То, виявляється, тріск стояв від того, що хтось очерет рубав, а з льодом все в порядку, не скресає він ще, стоїть, хоч і +8. Півдня згадувала і сміялась, як прийшла додому, навіть розбірливо чоловіку пояснити не могла, що сталось. Знаєте, буває, зайде реготун - не виженеш. На що чоловік влучно зауважив, шо тю, все гаразд з твоєю сільською романтикою, це ж теж звуки природи :)

З хороших новин в селі шо. Багато корів і телиць порозтелювались, тепер молоко є практично у всіх. Нас потроху пригощають, бо ми настільки залипли в хаті, що нам лінь було пройти півсела, щоб купити три літри свіжоздоєного за 15 гривень. Десь так із місяць сиділи без молока, великі гулятелі.

Ми ще тут умудрилися круто перехворіти всі разом (хехе, навіть в селі може наздогнати падлючий ротовірус). То треба тепер вчитися робити йогурти і налагоджувати поставки молока. Купила в магазині термостатний, думаю його як закваску використати.

Зустріла сьогодні в Лохвиці знайомого, каже, щось ти схудла. Кажу, ага, спецкурс, рецепт простий - багато ригаєш і нічого не їси. Вибачте-пробачте на добрім слові. То було відчуття, що йому захотілося від мене трішки далі відійти, хоча ми й не ручкались, і надворі зустрілися, біля машин. Правильно, бійтесь нас! Бозна-скільки воно заразне, краще минати нас стороною ще бодай із тиждень, а то краще й всі два.

З новин таких нагальних ніби все))) А, ще Еней сказав нове мегапотрібне для життя слово - лілія. За яким принципом він їх обирає, мені не зрозуміти. Бак, кава, діти, лілія. Такі здобутки.

П.С. Валя, Свєті привіт!

буденне свято

Давно нічого не пишу, бо не дуже е про що. Ми дуже серйозно окопалися в хаті, і носи свої практично надвір не висуваємо.  Хіба як щось дуже треба, то їдемо в Лохвицю. А так із ранку до ночі в хаті.

Думала вже сьогодні вийти, але дощ. Надворі "сохне" 4 загрузки пральної машинки. Заносимо в хату по одній-дві шмотки і сушимо, бо якщо все разом сушити, у нас тут буде акваріум.

То щоб зовсім не запускати звичку час від часу оновлювати блог, пишу, що робили сьогодні. Так вийшло, що було багато творчості, банально - роботи з фарбами.

Поки я робила Майка Вазовскі (з корпорації монстрів), малий взявся за розпис печі. Дуже натхненно підійшов до справи, довгенько його було не чути.

А ось що вийшло в мене. Сама вистругала, сама полірувала, сама малювала, шо

Ото на останній фото він просить ще настругать йому дружочка. Хе-хе.

Хіт дня - банкомат. Це Еней придумав - запхав картку в одвірок і клаца в уявні кнопки. То мені теж схотілося погратися, і я зробила кнопки і місце видачі грошей. І гроші!

А щоб ліниво потішити шлунок, бульбанули піцу на купленому мороженому листковому тісті.

Веселого Різдва! (сьогодні колядників не було. Завтра, напевно).

Правда, щось геть не знаю, про що писати.

Христанівка у віршах

Буквально. Пішли і завісили село віршами Грицька Чубая. На деревах, лавках, парканах, навіть на комбайні. Нехай буде місце поезії в місцях, де краса стає буденністю.

Купила в Києві "П'ятикнижжя" Грицька Чубая. Читала його, і стало мене накривати. Думаю, а що б було, якби я цих віршів колись не зустріла? От не дав би мені батьків знайомий, який торгував книжками в переході на метро Святошин в 90-і, ту маленьку збірочку? Я була б від того якась не така. Ні, я рано чи пізно знайшла б, бо компас працює, але все одно.

Тому я за те, щоб поезія приходила в життя зненацька. Щось відсіється, щось залишиться. Неочікувано, негадано, зненацька. Навряд комусь нашкодить моя примха.

Етап підготовки. Спершу переписувала від руки, потім стала набирати на компі і роздруковувати. Пожаліла людей. Писала, вирізала, клеїла на картонки, ламінувала широким скотчем, кріпила нитку.

І, нарешті, сьогодні випустила в світ. Всього вийшло 15 штук.

Поверталися додому, дивлюся - стоїть сусід, читає. Довго так читає. Кажу: "Дивися, Еней, дядько Василь вірші читає". Той посміхається: "Ти повісила?". Я. "А я думав, то за свєт, за газ повісили." Ніяковіє.

П.С. Талановитій і крутющій Ірі, в якої сьогодні день народження, присвячується. Вона сіє у світ красу так, що егегей!

якось так

Я придумала одну класну штуку і завтра її остаточно реалізую. А поки і далі писатиму ні про що особливе.

В піводинадцятій вечора прийшла одна, кгм, односельчанка, розбудила мені дитину і переконувала чоловіка, що нам потрібні буряки. Вперто повторювала фразу "а я чула - треба".

Пішла сьогодні рано взяла молока, вперше у Христанівці - за гроші. 15 гривень за трилітрову банку. Бо у тих, хто нам так давав, корови от-от отеляться. Поки не дояться. Сиджу під`їдаю запіканку з молозива (молозиво, яйця, цукор), виглядає як чізкейк. Пригостила місцева фермерша, коли я до неї по вершки прийшла. Чоловік бридиться їсти, малий теж каже "буе".

Орест переселив Берту подалі від гаража - ну дуже вже всі підходи засрані, плюс купу піску нищить. Тепер її новий пост виглядає дуже смішно, якось покажу. 

А ось наша ялинка, пару днів тому прикрасили. Жодної іграшки, зробленої власноруч. Може ще виправлюся, бо від цього тоскно. 

Ну і взагалі тоскно. Хоча все ніби гаразд. Поговоріть зі мною, а?

про дитячі книжки

Подруга попросила розказати, що ми читаємо. То я сфоткала практично все, що в нас є, і розкажу, що думаю про кожен з екземплярів.

Головна книжка десь із піврічного віку - це "Улюблені вірші". Зачитані до дір, клеєні-переклеєні. Море захвату, пізнання і щастя.

В кого ще нема, то купити треба обов`язково. І не важливо, російською ви в сім`ї говорите, чи українською. Бо в ілюстраціях можна втонути. Ми так і "читали" цю книгу довго - просто описуючи ілюстрації. А це сотні сторінок. До речі, "Улюблені вірші-2" купувати зовсім не варто, ну геть нічого в них нема, що було б варте уваги, в чого б не було в першому томі.

Звідкись у нас взялася оця книжка, і Еней з нею носився і не бажав випускати з поля зору. До сі дуже ніжно до неї ставиться. Хоча як на мене - нічого особливого. Не жах, але й не щось відверто класне.

В якийсь момент я зрозуміла, що картонки - це діло, і купила дві книжки з ось такої серії.

Вони нам подобалися тим, що обкладинка із круглим віконцем. Гратися "в ку-ку" і зазирати через віконце - миле діло. Але книжка - переклад із російської, причому не найбільш вдалий. "Не до складу, не до ладу, поцілуй кобилу ззаду" - казали у баби в селі на таке. І ілюстрації не фонтан.

Потім минув перший день народження, і однією з головних книжок стала "книжка про Енейчика". Не лінуйтеся робити дітям фотокниги! Там і родина, і друзі, і іграшки, і знайомі місця, і приємні спогади. На цих сайтах, що продають купони на знижки, завжди є акція від фотостудій, які роблять ці книжки. В нашому випадку - 100 гривень і 24 сторінки щастя.

Ще одна із важливих перших книжок - Українські народні казки. З текстом Олени Пчілки, Івана Франка, одним словом, у авторській обробці. Тобто якість тексту гарантована. І ілюстрації дуже приємні. Єдине, що мене не перестане турбувати в дитячих книжках - це те, що замість качечки постійно малюють качура із зеленою шиєю! Ну сил нема. Ось вона, червоненька, у правому верхньому куті. Еней ще дуже просив запалити свічку у мишки на обкладинці.

"На землях бергамотах" - це перекладені польські дитячі вірші. Дуже так спольщено перекладено, звучить по-чудернацьки, але в тому і шарм. "Жив у повіті Дрімальський Рох, і спати любив за трьох". Ілюстрації теж ні на що не схожі, цікаві, з якоюсь своєю незвичною оптикою. Вірш про війну грибів з мухами обов`язково читайте під бубон - мій малий від цього просто мліє, і часто просить саме цю книжку, щоб постукати грибам.

"Баю-баюшки, луна" - крутюща книжка культової в англомовних країнах авторки, російською видав у прекрасному перекладі "Розовый жираф". Взагалі це видавництво дуже рекомендую, поганого там нема нічого. І коли думаєте, що купити дитині з Гамерички англійською - подивіться, що перекладали "жирафи". Поки дочитую цю "Луну" до кінця, сама заколисуюсь і дико позіхаю. Переклад, повторюся, - сила. У нас ще була "Очень голодная гусеница" - і це теж розрив мозку. Еріка Карла у нас отакі "розвивачки", які чомусь малий ігнорить повністю

Може, ще поки не доріс і все у нас попереду.

Ще класні книжки для малюків - це серія картонок про мумі-тролів. У нас такі:

Оця, що про кольорі в повному ігнорі, проте "угадайка" і ці маленькі в коробочці Еней дуже любить. в "угадайці" там вкінці є приховане дзеркало, і це викликає бурю емоцій ще з самого малюцтва. А коробка з маленькими мумі-тролятами, вважайте, наш перший конструктор. Викладати і вкладати - заняття медитативне.

Далі. Ось такі книжки теж мастхев:

Оце ще одна класна збірка хороших віршів із веселими ілюстраціями. А "Мед для мами" - це десь із півторарічного віку наше все. Я думала, малий не зрозуміє інтриги, але зрозумів, і вкінці дико радіє, коли зайченятко нарешті зустрічається з мамою і приносить їй мед. Дуже зворушлива історія, кожне слово і кожен штрих на своєму місці. Геніально зроблено, правда.

Недавно почали читати казку "Вовк і семеро козенят". Нам вона дісталася в спадок, бо попередня власниця дуже боялася вовка.

І казка така жосткувата, коза розпорола вовкові черево, козенята напхали в нього каміння. А вовк пішов потім напитися води і втопився. Я спочатку побоювалася читати. Але дарма. Еней дуже любить цю книжку і в дикому захваті від вовка. Гралися сьогодні з ним у вовка й козеня, постійно мінялися ролями. Малий ніяк не вирішить, ким краще бути - страшним вовком, чи ховатися в шафі на правах козеняти.

Ще малий зараз дуже любить ось цю книжечку про Вінні-Пуха з диснеєвськими ілюстраціями. Особливо моменти, де у ведмедя бурчить в животі, і де він з розгону падає в яму. Бах!

Ще для дворічок починаючи категорично рекомендую свою найновішу знахідку - "Пригоди ведмедика та його друзів. Британська авторка, вона ж ілюстратор. Дуже прості, цікаві, винахідливі і зворушливі історії. Ілюстрації - диво. Життя іграшок показано дуже, хм, тактильно. Переклад місцями міг би бути кращим, але дивні слова легко замінити під час читання.

І ось ця книжка мала, але хороша. "Чому їжачка ніхто не гладить".Від всесвітньовідомого українського російськомовного письменника (ха-ха, перекладена криво українською). Настрій як у їжачка в тумані, і ілюстрації дуже нагадують мультик.

 Їжачка ніхто не гладить, бо він дикий, а не свійський. Якщо ви раптом хотіли знати.

Ось таке у нас є англійською, хороше. Хоча про кролика нам поки зарано.

Книжку про гномів купила ще бездітною за гривню на секонді.

Фух, втомилася вже це писати, тому ще показую дві хороші книжки, а про погані геть не буду. Може, іншим разом.

Так ось. Це теж остання знахідка. Книжка з чудовими ілюстраціями і цікавою історією за 25 гривень! Переклад з німецької. Можна було перекласти біль шпривітною для дітей мовою. Але це, напевно, корисно для розвитку, взнавати нові зубодробильні слова на місці простих і рідних.

Це видавництво продає книжки трьома мовами (укр-рос-нім), недорого, хороші історії. Варто звернути увагу. Для мене це було відкриття, ніколи раніше про них не чула.

Ну і на останок покажу прекрасну книжку російською мовою, переклад з англійської. Дуже смішна! Переклад навіть не знаю, якими словами хвалити. Сфотографувала уривок  на радостях.

Бережіть очі і вуха ваших дітей! Вибирайте якісне чтиво! (Хоча неякісного у нас теж вагон, і нічого ггг. Воно просто потроху кудись зникає з очей у невідомому напрямку, хі-хі).