Ніби день собі як день. А ні. Виявляється, саме в цей день щороку в нашому селі усі садять кабачки і гарбузи. Ось така традиція. Але ми цьогоріч не встигнемо - не знали, не замочили, але запрошені на майстер-клас до сусідів, як я вже писала.
А я вже зранку вистигла купити бухту шлангу і водяний пістолет, і тепер ніякого поливання з лійки. Шланг невблаганний і всюдисущий. Зайшла в "Золотий гектар" по кормову кукурудзу, і, ясне діло, накупила різного-всякого незрозуміло кому потрібного))). Типу бобів "трижды белый", трьох видів солодкої кукурудзи, гарної кропиви з кольровими листками і красивих патісончиків, кабачків, і навіть дієтичного гарбуза гггг.
І ще встигла сійнути в грунт двох видів помідорів чері (пакетики вкрай економні, я в шоці. в кожному ну може 5 зернин), перець український гострий і редьку сквирську, адськи корисну (якщо вірити людям - я ніколи не куштувала). І, хоч вже й пізно, як каже наш органічний городній гуру, посіяла шпинат двох видів. Бо я оптимістка і бо я люблю суп-пюре зі шпинату.
Надверчір був план досадити хризантеми, поки не пізно, і допомогти Оресту з кукурудзою. Але нічого не вийде, ойойой. Зненацька любі друзі покликали на шашлик. Хіба ж відмовиш?))))
І може це виглядає як псяча радість, але це, зрештою, вона і є. Порпання в землі в таку погоду надихає, окрилює, п'янить, які ще слова є? І з моїм здоровецьким пузом я зацінила свої "розумні грядки" з широкими проходами. Обробляти їх можна в кайфовій колінно-ліктьовій, а не, пардон май френч, раком. Лалала.
середа, 23 квітня 2014 р.
вівторок, 22 квітня 2014 р.
там за лісом, за лугом, ходить Богдан... it's a kind of magic
Щось довгенько я не писала, і оце сиджу і намагаюся зрозуміти, чому. І не дуже успішно, тому цей момент доведеться пропустити.
Що сталося за час моєї відсутності в блозі?
Після потепління настало досить тривале похолодання, і городні роботи практично повністю завмерли. Бо вітер пробирав до кісток. Знову засіли в хаті, малюк відмовлявся надвір навіть носа висувати. Трохи були у нас гості, потім і ми махнули на кілька днів до Києва.
Виявилося, що я тепер розбалувана свіжим повітрям, і в столиці, особливо в центрі, мені просто бракує кисню. Серце починає гупати як дурне, страшенно болить голова і не вистачає сміливості вдихнути на повні груди. Різко легше стало, коли з батьком сходили в ближній лісок буквально на годинку. А влітку з киснем буде ще гірше, як я собі уявляю, тому знову виберемося не раніше осені. Хіба дуже якісь нагальні справи будуть.
А вдома тим часом.
У моїй високій грядці під білим агроволокном зійшла редиска і капуста (різні сорти з різною успішністю, за красою лідирує брюссельська червона). Оресту хтось підказав в інтернетах, що нам в нашому кліматі високі грядки протипоказані, бо тут досить тепло і сухо. Тобто нема смислу в додатковому теплі від гниття, а проблема з поливом сяятиме всіма барвами. Порадили робити грядки-траншеї, які зберігатимуть вологу. Це я буквально сьогодні взяла до уваги і ще не обдумувала. Одна грядка-траншея у нас вже готова, підготували її під полуницю. Чи робитимемо цього року ще - буде видно.
Плюс в один день я колись садила моркву з цибулею на двох грядках (морква по центру, цибуля-сіянка по периметру). Одну накривала агроволокном, а іншу - ні. Різниця разюча. Прямо з журбою радість обнялася)).
В суботу, перед Великоднем, посіяла трохи квітів. Під хатою, між тюльпанами і нарцисами, - матіолу і духмяний тютюн. В тіні яблуні, ближче до дороги - карпатські дзвоники і жовті чорнобривці. Біля розсаджених з корінців хризантем посіяла хризантему корейську. Посадила 4 білих гладіолуси, цибулинки вже потроху почали проростати. І ще зробила одну клумбу з двома видами агерратума. По центру сійнула блакитний, а по краях - білий (його було дві пачки).
І на городі побувала. Посіяла щавель двох видів (одеський і широколистий) і салат двох видів (так сходу і не напишу, яких саме). У салату дуже гарне насіння, чомусь була приємно вражена. Ще би, після щавлевих дрібульок. В баби малюк дуже зацінив щавель, ми з ним на пару з'їли цілу плантацію за один підхід. Просто надерли, помили і з'їли. Тому я вирішила, що щавель потрібен. І ще досіяли редиски, теж двох видів (18 днів і самса).
А, найвеселіше забула. В суботу, все перед тим же Великоднем, сусіди в безапеляційній формі повідомили, що прийдуть садити нам картоплю. Оскільки ту, що ми купили на розсаду, Орест посадив сам сівалкою (здається), сусіди вирішили, що свою картоплю на поталу не дадуть. І посадять як треба, "під лопатку". Так, коли збоку стоїш, здається, що все просто. А там ціла технологія.
50 на 50 між ямками, картопля пророщена з такими товстими корінцями (з тонкими йшла в борщ), кінчиком лопати в кожній ямці землю треба підпушити, щоб корінцям було приємно рости. Не так-то просто сходу навчитися робити все правильно. У нас то рядок з'їжджав, то ямки недостатньо глибокі, то земля не так підпушена, про темп я взагалі мовчу. Сусід на око прикинув, яку площу займе принесена ним на посадку картопля. Це нас вразило до глибини душі. Одним словом, ми страшенно вдячні сусідам за науку і допомогу. Нам сильно з ними пощастило.
А сьогодні вже село оговталося від свят і трактор гудів городами з ранку до ночі, черга розписана по секундах. І нам виорали ще 16 соток. І це шок дня. Виявляється, коли вже трішки розумієш, скільки це роботи, впадаєш у ступор. Хоча всі сусіди в один голос говорять, що ми справимося, що немає нічого страшного.
Для кукурудзи позичать сівалку, плюс запросили завтра на майстер-клас посадки кабачків, гарбузів і кавунів. Треба ж бігом садити-сіяти, поки земля сира.
Ну і ще, наостанок, подія дня - я нарешті зареєструвалася як хост в helpx.net. І тепер чекаю, коли розглянуть мою заявку, щоб можна було приймати різних-цікавих закордонних гостей. Десь із півроку не могла до кінця заповнити заявку, вічно щось заважало. А тепер, напевно, прийшов час.
Що сталося за час моєї відсутності в блозі?
Після потепління настало досить тривале похолодання, і городні роботи практично повністю завмерли. Бо вітер пробирав до кісток. Знову засіли в хаті, малюк відмовлявся надвір навіть носа висувати. Трохи були у нас гості, потім і ми махнули на кілька днів до Києва.
Виявилося, що я тепер розбалувана свіжим повітрям, і в столиці, особливо в центрі, мені просто бракує кисню. Серце починає гупати як дурне, страшенно болить голова і не вистачає сміливості вдихнути на повні груди. Різко легше стало, коли з батьком сходили в ближній лісок буквально на годинку. А влітку з киснем буде ще гірше, як я собі уявляю, тому знову виберемося не раніше осені. Хіба дуже якісь нагальні справи будуть.
А вдома тим часом.
У моїй високій грядці під білим агроволокном зійшла редиска і капуста (різні сорти з різною успішністю, за красою лідирує брюссельська червона). Оресту хтось підказав в інтернетах, що нам в нашому кліматі високі грядки протипоказані, бо тут досить тепло і сухо. Тобто нема смислу в додатковому теплі від гниття, а проблема з поливом сяятиме всіма барвами. Порадили робити грядки-траншеї, які зберігатимуть вологу. Це я буквально сьогодні взяла до уваги і ще не обдумувала. Одна грядка-траншея у нас вже готова, підготували її під полуницю. Чи робитимемо цього року ще - буде видно.
 |
| Редиска "18 днів" |
 |
| Брюссельська червона |
 |
| Цвітна біла |
Плюс в один день я колись садила моркву з цибулею на двох грядках (морква по центру, цибуля-сіянка по периметру). Одну накривала агроволокном, а іншу - ні. Різниця разюча. Прямо з журбою радість обнялася)).
 |
| Була накрита |
 |
| Не накривалась |
В суботу, перед Великоднем, посіяла трохи квітів. Під хатою, між тюльпанами і нарцисами, - матіолу і духмяний тютюн. В тіні яблуні, ближче до дороги - карпатські дзвоники і жовті чорнобривці. Біля розсаджених з корінців хризантем посіяла хризантему корейську. Посадила 4 білих гладіолуси, цибулинки вже потроху почали проростати. І ще зробила одну клумбу з двома видами агерратума. По центру сійнула блакитний, а по краях - білий (його було дві пачки).
 |
| Це я на Великдень захворіла і засіла в городі думу думати |
І на городі побувала. Посіяла щавель двох видів (одеський і широколистий) і салат двох видів (так сходу і не напишу, яких саме). У салату дуже гарне насіння, чомусь була приємно вражена. Ще би, після щавлевих дрібульок. В баби малюк дуже зацінив щавель, ми з ним на пару з'їли цілу плантацію за один підхід. Просто надерли, помили і з'їли. Тому я вирішила, що щавель потрібен. І ще досіяли редиски, теж двох видів (18 днів і самса).
А, найвеселіше забула. В суботу, все перед тим же Великоднем, сусіди в безапеляційній формі повідомили, що прийдуть садити нам картоплю. Оскільки ту, що ми купили на розсаду, Орест посадив сам сівалкою (здається), сусіди вирішили, що свою картоплю на поталу не дадуть. І посадять як треба, "під лопатку". Так, коли збоку стоїш, здається, що все просто. А там ціла технологія.
50 на 50 між ямками, картопля пророщена з такими товстими корінцями (з тонкими йшла в борщ), кінчиком лопати в кожній ямці землю треба підпушити, щоб корінцям було приємно рости. Не так-то просто сходу навчитися робити все правильно. У нас то рядок з'їжджав, то ямки недостатньо глибокі, то земля не так підпушена, про темп я взагалі мовчу. Сусід на око прикинув, яку площу займе принесена ним на посадку картопля. Це нас вразило до глибини душі. Одним словом, ми страшенно вдячні сусідам за науку і допомогу. Нам сильно з ними пощастило.
А сьогодні вже село оговталося від свят і трактор гудів городами з ранку до ночі, черга розписана по секундах. І нам виорали ще 16 соток. І це шок дня. Виявляється, коли вже трішки розумієш, скільки це роботи, впадаєш у ступор. Хоча всі сусіди в один голос говорять, що ми справимося, що немає нічого страшного.
Для кукурудзи позичать сівалку, плюс запросили завтра на майстер-клас посадки кабачків, гарбузів і кавунів. Треба ж бігом садити-сіяти, поки земля сира.
Ну і ще, наостанок, подія дня - я нарешті зареєструвалася як хост в helpx.net. І тепер чекаю, коли розглянуть мою заявку, щоб можна було приймати різних-цікавих закордонних гостей. Десь із півроку не могла до кінця заповнити заявку, вічно щось заважало. А тепер, напевно, прийшов час.
Підписатися на:
Дописи (Atom)