неділя, 21 вересня 2014 р.

осінь

Поки чудо сталося, і мої малюки сплять ввечері одночасно, я напишу, як у нас справи, бо дуже вже кортить.

Сьогодні трохжи сумний вечір - завтра зранку від нас їде Бенджамін, наш третій американський волонтер. Колишній військовий, сантехнік в третьому поколінні і мандрівник. Проїхав через Європу, прожив із нами три тижні і завтра вилітає в Ізраіль. Зарубав три качки, викосив власноруч і вивіз в сарай наше поле люцерни, викосив-повирубував двір від бур'янів, рубав дрова, мив посуд, колисав найменшенького. Навіть умудрився потрапити в Лохвицьку лікарню, де його за одну ніч привели в порядок (нас тут спіткав кишковий грип, і найлютіше вчепився в заморського гостя. Аборигени, так сказать, обдєлалісь льогкім іспугом). Каже - незабутній досвід. Хе-хе, по-справжньому незабутнім він був би, якби моя мама не поїхала з ним. Бідося боровся до останнього, а потім здався - так, дзвони. Всяке в житті буває. Казав, в нього раніше таке було лише раз - в Мексиці.

Нам цього року дуже пощастило з волонтерами. Два з трьох - просто чудові. Перший був теж непоганий, просто дуже загадковий. Досі деякі загадки розгадую.

Двоє дітей - це не одне дитя. Це ураган і космос. Треба дуже ретельно розбиратися в своїх почуттях, в їхніх, і при цьому умудрятися виспатися і лишатися людиною. Скажу чесно - мені це вдається далеко не завжди. Але все життя попереду - я навчуся, і сподіваюся, вони мені простять помилки. Або не простять - в цьому ж завжди винні батьки, нікуди від цього не дінешся.

Зараз у мене в помічниках мама - взяла на себе старшого. На щастя, ще трохи побуде. А там доведеться таки лишитися віч-на-віч з непроговореними питаннями і їх проговорити. І налагодити нормальне сімейне життя. І ще раз переконатися, що всі всіх люблять не менше, ніж завжди. Просто за ураганом нових почуттів деякі старі можуть не так кидатися у вічі.

Мудрю, ох, понаписувала.

А загалом в селі які новини. Цього тижня поламався насос на водонапірній вежі, кілька днів у крані не було води. А потім взяли і полагодили. І вода знову з'явилася. І знову працює бойлер і пральна машинка - і я не знаю, що важливіше.

Сьогодні в селі "храм". Тобто свято, коли до всіх приїжджають родичі. Всі сьогодні їдять качку і випивають.

А мама оббила один горіх - зараз якраз пік сезону. Не порахую, скільки я вжерла. Не можу стримуватися - обожнюю молочні горішки. Всього кілька тижнів на рік це пір духа. А ще є пізні сливи і яблука. І навіть помідори.

І сонце, сонце яке круте!

Крехче малюк, піду-но. Чмоки!