четвер, 1 червня 2017 р.

Конкурс малюнка (увага!) і відео - виводка

Прийшло літо, з чим нас усіх вітаю! Треба довисадити перці і помідори і братися за прополку. А тим часом у нас в Христанівці була виводка днями. Я вперше прийшла глянути, що воно таке. Хочете - подивіться і ви.


Школа уже все, але дітей в селі не видно буде до середини червня - у них табір.

Із важливого.



У нас стартував конкурс малюнків у магазині "Коло Млина". До 10 червня приймаємо малюнки на тему "Христанівка. Карта скарбів".

Завдання стоїть так:

- Намалюй вулиці Христанівки, найважливіші будинки, дерева,
тварини, місця
- Погуляй по селу і відчуй, де лежить скарб (ти відчуєш щось незвичайне: холод, тепло, тремтіння, запах)
- Познач скарб на карті.

Наступний етап - голосування. Малюнки повісимо у магазині, біля кожного буде спеціальна кишенька, куди відвідувачі зможуть вкинути своє сердечко (хтось би мені їх понавирізав, ото було б ловко). Голосуватимемо з 12 по 17 червня.

Переможців буде не один, але перше місце гарантовано отримає чорну пантеру. Ось цю:

(Орест в комплекті не йде, і не надійтеся.)

Еней уже сказав, що як виграє, то обов'язково подарує її у дитячий садок у Васильках, бо там її дуже хочуть. Моє серце піде йому, і не сумнівайтеся.

Святкувати перемогу і вручати подарунки 
будемо весело 17 червня, в суботу. 
Будемо раді усім!



понеділок, 17 квітня 2017 р.

Коло Млина

Всім привіт!

У нас хороші новини!

Офіційно з 1 квітня 2017 року після більш, ніж піврічної перерви, в Христанівці відкрився магазин. Ми вирішили назвати його "Коло Млина", оскільки на вигоні, поряд з магазином і неподалік від христанівської школи, колись стояв старий млин. Із думкою про нього і про місцевих активістів, які свого часу хотіли його відновити (а особливо з думкою про Григорія Волторніста), ми і назвали життєво важливий для села заклад. Традиційно, продаємо хліб, продукти харчування та товари повсякденного попиту.

Частину приміщення використовує громадська організація "Живе село". Яка тут реалізовує уже чотири проекти:

  • Христанівська бібліотека (зібрана із книг, які надсилають люди з усього світу).
  • Банк речей "З міста в село" (люди з міст надсилають речі, які їм уже не стануть в пригоді, для тих, кому вони можуть бути корисні). Речі ми віддаємо за умовну 1 гривню. Всі внески складаємо в коробку із метою використати ці кошти для облаштування більшого комфорту навколо громадського центру. Пунком один в потребах є зручна вулична лавка.
  • Зона вільного wi-fi. З 17 квітня 2017 року всі можуть вільно підключатися до мережі в зоні 10 метрів навколо магазина (таке обмеження у наявного роутера). За фінансування проекту дякуємо родині Бондарів.
  • "Батарейки, здавайтеся" - пункт прийому використаних батарейок. Щоб заохотити людей приносити батарейки, ми обмінюємо їх на цукерки або на іграшки (із тих, що люди надсилають в Банк речей). 
Скоро ми підготуємо звіт про кількість розданих речей та про перший етап діяльності бібліотеки. Слідкуйте за оновленнями!

Ось як це все виглядає на відео

англійською

українською

А ось трохи фотографій

Наша сім'я на порозі магазина, фото by Ethan Daish

Так наразі виглядає магазин ззовні

Я радію, бо цю фотографію зможу запостити в фб із зони вільного wi-fi. Який ось хлопці налаштовують

Еней переглядає бібліотечні книжки

Вчителька молодших класів Ніна Михайлівна взяла трішки книг для своїх учнів

Віка - одна із найактивніших читачок. Взяла книгу, яка цього 2016 року змагалася за звання "Книга року BBC"

Улас транспортує книги, додані Оленою Бондар в електронний каталог, в бібліотеку

Радіємо, що знайшли, куди здавати батарейки

Куратор пункту прийому батарейок на фоні необхідної поліграфії

Плакати всеукраїнського проекту "Батарейки, здавайтесь" в магазині "Коло Млина"

Контейнер з використаними батарейками та призовий фонд (5 батарейок або переказ книжки = 1 іграшка)

Вова і Альона радіють новим друзям

Стелажі з бібліотечними книгами та речима із Банку речей

Ледь не забула! Днями Ітан та Елісса (волонтери із Англії та Норвегії, які приїздили до нас нещодавно) опублікували статтю про наш магазин англійською! Ось посилання!

https://globalvoices.org/2017/04/14/meet-the-activist-trying-to-bring-ukraines-villages-online/

http://www.furrowsofworry.com/bringing-the-outside-world-to-deepest-rural-ukraine/

субота, 25 лютого 2017 р.

Згадати літо. Про відкриття Кіноклубу Docudays UA "Христанівські зорі" і перший показ


Публікую тут свої враження про перший кінопоказ Кіноклубу Docudays.UA "Христанівські зорі." Він відбувся 27 серпня 2016 року, за день до першої стратегічної сесії. Ось звідси цей відгук і його обговорення Посилання.

Спершу ми не могли розгорнути екран. Довго. Виявилося, він не розгортається, бо в ньому пташині гнізда. Вирішили просто проектувати на стіну.

Потім ми шукали працюючу розетку. Знайшли в закритій на замок кімнаті. Історія замовчує, яким чином, але до розетки ми підключилися.

Із христанівчан на показ прийшло четверо 16-20-річних хлопців, одна дівчина, їхня ровесниця, один дядько під 60 і зграйка дрібних дітей.

Із лохвиці приїхав знайомий уже нам із толоки дружній Геннадій Калюжний на так само знаймомоу велосипеді. Із Мирогорода теж на великах прикатали доблесні Олена і Андрій Бондарі. Прийшла Анна Бреус, яка у нас якраз гостює. Приїхала ще одна родина із Лохвиці - закликав Генадій.

Вікторія Лещенко, програмний координатор Міжнародного кінофестивалю про права людини Docudays.UA, представила фільм і понеслося.

Першими почали йорзати діти.

Через хвилин 15 вийшов 60-річний христанівський. Одразу за ним (тіпа "можна") вийшли і підлітки-хлопці.

Десь на середині фільму вийшла дівчина.

Діти тим часом давно вже бавилися у дворі клубу. Один насцяв на голову іншому. З дерева.
Гості всі досиділи до кінця.

І воно того було варто, бо ми гарно порозпитували Віку про процес зйомок, про долю героїв після фільму. Подумали про те, як документальне кіно модулює реальність.

Це ж успіх, я вважаю. І успіх як мінімум з трьох причин.

1. Ми таки зважлилися і у нас все вийшло. Після трьох років вагань, зволікань і зневіри.

2. Технічно ми справилися і знаємо, що треба, щоб і далі там показувати кіно. Це можливо.

3. Є після всього про що подумати. Вогник не згас, і мені хочеться експериментувати далі. І шукати свого глядача, і "ловити" того, що є.

Ось фото із заходу.







__________________________________________________________

Зараз плануємо наступний показ - у Лохвицькому районному будинку культури, 11 березня 2017 року. Слідкуйте за оголошеннями.

пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Про доцільність створення Національного природного парку вздовж річки Сула

Сьогодні, в п'ятницю, 24 лютого 2017 року, було заплановане публічне обговорення доцільності створення національного природного парку в нашому районі.

Ми прийшли на обговорення, бо надзвичайно потребували інформації про те, що ж насправді пропонують. Увесь район другий день стоїть на вухах, вчора навіть мітингуючі противники створення парку перекривали дорогу.

Всі говорять в термінах "простий народ не дасть віджати його власність", "Кутовий хоче прибрати до рук нашу землю", "все обгородять парканом і не дадуть збирати гриби", "на пирятинщині ніхто не може потрапити в природний парк", "не дамо владі обдурити простих людей", "не можна буде випасати худобу", "заборонять полювання для простих людей, а можновладці будуть робити це вільно за хабар" "на чиї плечі ляже фінансування парку", "коли це стане району не по кишені, парк приватизують", тощо.І це все проговорюється не під знаком питання, а з повною впевненістю, що це так і є.

Я сподівалася, що влада до публічного обговорення підготується ретельно і зуміє донести правдиву інформацію. Але як я це бачу, оскільки не було продуманого організаторами регламенту, не було кому насправді взятися і керувати процесом донесення інформації, а все було спущено у вільне плавання "ми самі визначимо порядок денний", був цирк і балаган. І після образ, агресії і дебатів про те, хто має право голосу, а хто ні, більшість тих, хто поширює неправдиву інформацію через те, що не ознайомилися, що воно таке, просто вийшли із залу.

Але я послухала. Виступав працівник Національного природного парку "Пирятинський", який живе в одному із сіл, яке оточене парковою зоною. А також керівник Ічнянського національного природного парку.

Для себе я винесла те, що

- землі Національного природного парку (далі - НПП) не можуть бути приватизовані

- парк розбивається на зони, і лише у заповідній частині (яка займає там близько 20 відсотків території) не можна здійснювати ніякої діяльності, крім освітньої і наукової. У решті зон можна господарювати (фунціонує лісгосп), можна випасати худобу (через гарно сплановане випасання 250 голів великої рогатої худоби у парку зацвіли червонокнижні орхідеї, які до цього не могли пробитися через густі трави), можна збирати ягоди і гриби, плавати на моторних човнах і ловити вудкою риб, можна купатися та влаштовувати застілля (за бажанням - у обладнаних зонах відпочинку з мангалами. Вартість аренди однієї зони коштує 60 гривень за добу з компанії)

- існування НПП фінансується з державного бюджету (а не з місцевих). НПП платить сільським радам податок за користування землями, він створює до 70 робочих місць, і податки із заробітних плат цих людей теж поповнюють місцевий бюджет. Ось розрахунок виплат НПП від Ічнянського НПП місцевим сільрадам. Плюс для місцевого населення це прекрасний шанс заробляти зеленим туризмом.

- НПП забезпечує охорону парку від браконьєрів. У нього в штаті є служба охорони, у обов'язки якої входить і прибирання території. Сміття після відпочивальників прибирає та вивозить НПП.

- Територія парку не відгороджується парканом від людей. Але машиною заїхати можна далеко не скрізь. 

- на території парку займатися мислиством та ловити рибу сітками заборонено, це правда.


Мені, як жительці села, у якому є заказник, дуже шкода, що моє село втратить стільки можливостей і фінансування.І однією із причин такої втрати я бачу те, що не було продумано стратегію інформування людей, про те, що таке НПП насправді. І через намагання "в наглу" провести рішення до будь-яких пояснень і обговорення виник такий потужний спротив "простих людей", які тепер і слухати не хочуть ніяку інформацію та доводи.  Тим більше, що дезінформація поширюється силами, яких мало цікавить парк, але дуже цікавить показати неповносправність нинішньої влади. Мені дуже гірку, що ініціативу на даному етапі зарубано в корені.

Але я сподіваюся, що влада зробить висновки, і продумає стратегію інформування. Коли енергія спротиву трохи притихне і візьме гору турбота про власний комфорт, зокрема і фінансовий.

І так, я сьогодні послухала, що таке Національний природний парк, і мушу сказати, що це було б чудово таки реалізувати. Я - однозначно за парк. І проти емоційних неправдивих політично заряджених спекуляцій.



субота, 14 січня 2017 р.

Як не боятися захищати власні права?

Громадська організація "Живе село" оговталася після свят і стартує реалізовувати запланований на "Стратегічній сесії з розвитку туристичної привабливості Лохвиці" напрямок - неформальну різнопланову освіту для всіх.

Стабільним партнером проекту стала Лохвицька центральна районна бібліотека. Читальний зал на другому поверсі здатний комфортно вмістити до 60 людей. Тут варто сказати, що приміщення бібліотеки є пам'яткою. Колись це був будинок Товариства сільських господарів (збудований в 1907 році). Дуже помпезний і розкішний. Височенні стелі, гігантські вікна, глибокі підвіконня і вражаючі сходи. Для мене це - маленька Могилянка в Лохвиці. Атмосфера в цих стінах дуже схожа.



Першим спікером проекту став правозахисник, куратор освітніх програм всесвітнього руху Amnesty International в Україні Володимир Селіваненко. Він давно слікує за нашою діяльністю і долучається, поповнюючи бібліотечну колекцію. З його легкої руки у нас тепер є всі 7 книжок про Гаррі Поттера українською!

Цього разу він теж приїхав не з порожніми руками, а з матеріалами для розмови про права людини. Які залишив також для христанівської бібліотеки

І, звісно, з готовністю про права говорити і ділитися власним досвідом.

Захід відбувся 12 січня, учні мені підказали, що 15.00 - зручний для них час. Школа номер 2 вела відеозапис і пряму трансляцію. Ось запис трансляції

На превелику радість організаторів, зала була повна. Я нарахувала перед початком 37 слухачів, не рахуючи працівниць бібліотеки та спікерів. Після початку до зали продовжували заходити люди. Прийшлов і Борис Павлович Левченко - фотокореспондент лохвицької газети "Зоря".

Розмова була жвава, підняли цілий пласт проблем. Як заповнювати протокол при ДТП? На що звертати увагу? Де шукати закони? Чому важливо їх перевіряти онлайн на сайті rada.gov.ua? Як спілкуватися з поліцією?

Одним із найважливіших повідомлень було те, що КОЖНА людина може самостійно захищати свої права і без адвокатів. Так, ви потратите більше часу на пошук законів, ніж професіонал, але лише ви найкраще знаєте свою ситуацію.

Мені особисто дуже запам'яталася історія про підприємицю, яка ввезла кілька контейнерів підробної туалетної води з Туреччини і самостійно виграла суд, бо довела, що ввезла її для особистого використання ("щоб мити гараж").

Подію оживило те, що на зустріч прийшов юний юрист - переможець олімпіади з правознавства, із досвідом роботи в суді. І він вступав у цікаві діалоги зі спікером та з іншими присутніми. Маємо надію, він, попри обізнаність, виніс для себе якісь нові думки та висновки.

Підняли тему сімейного насильства. Виявляється, будь-який свідок протиправних дій має право писати заяву в поліцію. Це не обов'язково має бути постаждалий чи член його/її сім'ї.

Дізналися більше про юридичні професії. Адвокат, прокурор, юрисконсульт, нотаріус, поліцейський. Володимир розказав про те, що таке юридична клініка і закликав школярів подумати над можливістю зробити щось таке для Лохвиці. Він переконаний, що це може робити кожен. Школярі київських шкіл активно цим займаються, і дехто з них має грамоти від міжнародних правозахисних організацій.

Приємно було отримати теплий відгук від Володимира після 4х днів перебування в Христанівці:


"Пост щирої вдячності, захоплення та ... відвертої реклами :)
Якщо бажаєте переключитися від міського способу життя, добираючись до хати через прочищену вами у снігу доріжку, нарубати дров, що б натопити піч, то приїздіть у с. Христанівка. Тут можна навчитися і козу доїти, і поратися з птахами, милуватися красивезними пейзажами, слухати неймовірно цікаві розповіді просто таки фанатиків своєї справи Oksana Oliinyk та Орест Олійник - кожному/кожній буде своя забава, робота! Одним словом - це село завдяки таким людям Живе село.
Для любителів цивілізації тут є й інтернет, гаряча вода, обігрівачі... а для інших: піч, дрова, кози, птахи, річки, яри. Ну, і звісно - море криків і сміху від місцевих пацанів - Енея (5 років) і Уласа (2 роки).
Я своє задоволення отримав повною мірою! Приїздіть, вам тут завжди будуть раді.
А на додачу до сухого тексту - відео, яке зроблено за участі Oksana Oliinyk та Орест Олійник про місто Лохвицю, яке зовсім недалеко від прекрасної Христанівки
"

Принагідно анонсую наступну подію - бесіду з Яніною Алєєвою про те, як дізнатися більше про власну сімейну історію.

субота, 7 січня 2017 р.

Вертеп-2017 в Христанівці

Мене цього року якось зненацька спіткала марнота марнот і "комуцевстреба". І я ніби на святі наобіцяла вертеп, дітям наобіцяла вертеп, а сама гуляла з друзями і вилежувалась у теплому ліжку, а мої сини дбайливо нарощували кількість ковдр.

Але христанівські діти наполегливо щодня запитували "коли?", вимагали точного часу, при чому в найкоротші терміни. Я зірвала кілька репетицій - то в сараї змерзла, то ще щось дурне. Але потім таки виповзла і з новими силами ми це зробили.

Кращого за той вертеп, який ми водили 2 роки тому, я не знайшла. Кращий під наші реалії - це хіба писати з нуля самим. Але після всіх вилежувань на це не було ні часу, ні плану, тому взяли те, що було перевірено добре.

Я думала, що як і завжди в своєму житті, у вертепі я буду чортом. Але Олена досі пам'ятала всі мої алкгололічні репліки, і так живо їх відтворювала, що ми вирішили помінятися. Я - ангел, вона - чорт. Вовка з Мирославом теж помінялися - тепер Мирослав був із зіркою і торбою, а Вовка - Іродом у червоному плащі.

Попідростало нове покоління царів, Орест тому спокійно залишився вдома з Уласом, а його слова поділили між собою Артем з Енеєм. Альона залишилася смертю, бо в неї багато слів, і не було на кого міняти - нема нікого в цій віковій категорії.

Вивчили нову колядку - "Свята ніч, тиха ніч".

Сьогодні збиралися о восьмій ранку. За вікном мінус -надцять, страшна завірюха, снігу по коліна, сонця нема і не планується. Добрий господар в таку погоду... Ну, самі знаєте.

Але ми ж народ впертий. Зібралися. Вчасно! Доробили трохи костюми - косу, корони. Діти радісно повідомили, що вони вс три наші колядки вчора по телевізору чули. Я ще вагалася, давати їм "класичні", чи шукати щось особливе. Але для початку має бути класика. А от коли вона наскучить!)))

Одним словом, дивіться, що вийшло. Навіть не знаю, чи писати вам, скільки ми наколядували. Але це більше тисячі гривень, впевнено більше. І кожен виніс по дебелому пакету цукерок, печива і пиріжків.

Христанівчани, я вас люблю.




четвер, 5 січня 2017 р.

Христанівці взяли участь у всесвітньому флешмобі

До 100-річчя "Щедрика" у мережі Фейсбук запустили флешмоб #SingWithUkraine #100yearsShchedryk

Христанівські діти взяли участь і потрапили в "головний" ролик.

Долучайтесь!