субота, 25 лютого 2017 р.

Згадати літо. Про відкриття Кіноклубу Docudays UA "Христанівські зорі" і перший показ


Публікую тут свої враження про перший кінопоказ Кіноклубу Docudays.UA "Христанівські зорі." Він відбувся 27 серпня 2016 року, за день до першої стратегічної сесії. Ось звідси цей відгук і його обговорення Посилання.

Спершу ми не могли розгорнути екран. Довго. Виявилося, він не розгортається, бо в ньому пташині гнізда. Вирішили просто проектувати на стіну.

Потім ми шукали працюючу розетку. Знайшли в закритій на замок кімнаті. Історія замовчує, яким чином, але до розетки ми підключилися.

Із христанівчан на показ прийшло четверо 16-20-річних хлопців, одна дівчина, їхня ровесниця, один дядько під 60 і зграйка дрібних дітей.

Із лохвиці приїхав знайомий уже нам із толоки дружній Геннадій Калюжний на так само знаймомоу велосипеді. Із Мирогорода теж на великах прикатали доблесні Олена і Андрій Бондарі. Прийшла Анна Бреус, яка у нас якраз гостює. Приїхала ще одна родина із Лохвиці - закликав Генадій.

Вікторія Лещенко, програмний координатор Міжнародного кінофестивалю про права людини Docudays.UA, представила фільм і понеслося.

Першими почали йорзати діти.

Через хвилин 15 вийшов 60-річний христанівський. Одразу за ним (тіпа "можна") вийшли і підлітки-хлопці.

Десь на середині фільму вийшла дівчина.

Діти тим часом давно вже бавилися у дворі клубу. Один насцяв на голову іншому. З дерева.
Гості всі досиділи до кінця.

І воно того було варто, бо ми гарно порозпитували Віку про процес зйомок, про долю героїв після фільму. Подумали про те, як документальне кіно модулює реальність.

Це ж успіх, я вважаю. І успіх як мінімум з трьох причин.

1. Ми таки зважлилися і у нас все вийшло. Після трьох років вагань, зволікань і зневіри.

2. Технічно ми справилися і знаємо, що треба, щоб і далі там показувати кіно. Це можливо.

3. Є після всього про що подумати. Вогник не згас, і мені хочеться експериментувати далі. І шукати свого глядача, і "ловити" того, що є.

Ось фото із заходу.







__________________________________________________________

Зараз плануємо наступний показ - у Лохвицькому районному будинку культури, 11 березня 2017 року. Слідкуйте за оголошеннями.

пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Про доцільність створення Національного природного парку вздовж річки Сула

Сьогодні, в п'ятницю, 24 лютого 2017 року, було заплановане публічне обговорення доцільності створення національного природного парку в нашому районі.

Ми прийшли на обговорення, бо надзвичайно потребували інформації про те, що ж насправді пропонують. Увесь район другий день стоїть на вухах, вчора навіть мітингуючі противники створення парку перекривали дорогу.

Всі говорять в термінах "простий народ не дасть віджати його власність", "Кутовий хоче прибрати до рук нашу землю", "все обгородять парканом і не дадуть збирати гриби", "на пирятинщині ніхто не може потрапити в природний парк", "не дамо владі обдурити простих людей", "не можна буде випасати худобу", "заборонять полювання для простих людей, а можновладці будуть робити це вільно за хабар" "на чиї плечі ляже фінансування парку", "коли це стане району не по кишені, парк приватизують", тощо.І це все проговорюється не під знаком питання, а з повною впевненістю, що це так і є.

Я сподівалася, що влада до публічного обговорення підготується ретельно і зуміє донести правдиву інформацію. Але як я це бачу, оскільки не було продуманого організаторами регламенту, не було кому насправді взятися і керувати процесом донесення інформації, а все було спущено у вільне плавання "ми самі визначимо порядок денний", був цирк і балаган. І після образ, агресії і дебатів про те, хто має право голосу, а хто ні, більшість тих, хто поширює неправдиву інформацію через те, що не ознайомилися, що воно таке, просто вийшли із залу.

Але я послухала. Виступав працівник Національного природного парку "Пирятинський", який живе в одному із сіл, яке оточене парковою зоною. А також керівник Ічнянського національного природного парку.

Для себе я винесла те, що

- землі Національного природного парку (далі - НПП) не можуть бути приватизовані

- парк розбивається на зони, і лише у заповідній частині (яка займає там близько 20 відсотків території) не можна здійснювати ніякої діяльності, крім освітньої і наукової. У решті зон можна господарювати (фунціонує лісгосп), можна випасати худобу (через гарно сплановане випасання 250 голів великої рогатої худоби у парку зацвіли червонокнижні орхідеї, які до цього не могли пробитися через густі трави), можна збирати ягоди і гриби, плавати на моторних човнах і ловити вудкою риб, можна купатися та влаштовувати застілля (за бажанням - у обладнаних зонах відпочинку з мангалами. Вартість аренди однієї зони коштує 60 гривень за добу з компанії)

- існування НПП фінансується з державного бюджету (а не з місцевих). НПП платить сільським радам податок за користування землями, він створює до 70 робочих місць, і податки із заробітних плат цих людей теж поповнюють місцевий бюджет. Ось розрахунок виплат НПП від Ічнянського НПП місцевим сільрадам. Плюс для місцевого населення це прекрасний шанс заробляти зеленим туризмом.

- НПП забезпечує охорону парку від браконьєрів. У нього в штаті є служба охорони, у обов'язки якої входить і прибирання території. Сміття після відпочивальників прибирає та вивозить НПП.

- Територія парку не відгороджується парканом від людей. Але машиною заїхати можна далеко не скрізь. 

- на території парку займатися мислиством та ловити рибу сітками заборонено, це правда.


Мені, як жительці села, у якому є заказник, дуже шкода, що моє село втратить стільки можливостей і фінансування.І однією із причин такої втрати я бачу те, що не було продумано стратегію інформування людей, про те, що таке НПП насправді. І через намагання "в наглу" провести рішення до будь-яких пояснень і обговорення виник такий потужний спротив "простих людей", які тепер і слухати не хочуть ніяку інформацію та доводи.  Тим більше, що дезінформація поширюється силами, яких мало цікавить парк, але дуже цікавить показати неповносправність нинішньої влади. Мені дуже гірку, що ініціативу на даному етапі зарубано в корені.

Але я сподіваюся, що влада зробить висновки, і продумає стратегію інформування. Коли енергія спротиву трохи притихне і візьме гору турбота про власний комфорт, зокрема і фінансовий.

І так, я сьогодні послухала, що таке Національний природний парк, і мушу сказати, що це було б чудово таки реалізувати. Я - однозначно за парк. І проти емоційних неправдивих політично заряджених спекуляцій.