Ми прийшли на обговорення, бо надзвичайно потребували інформації про те, що ж насправді пропонують. Увесь район другий день стоїть на вухах, вчора навіть мітингуючі противники створення парку перекривали дорогу.
Всі говорять в термінах "простий народ не дасть віджати його власність", "Кутовий хоче прибрати до рук нашу землю", "все обгородять парканом і не дадуть збирати гриби", "на пирятинщині ніхто не може потрапити в природний парк", "не дамо владі обдурити простих людей", "не можна буде випасати худобу", "заборонять полювання для простих людей, а можновладці будуть робити це вільно за хабар" "на чиї плечі ляже фінансування парку", "коли це стане району не по кишені, парк приватизують", тощо.І це все проговорюється не під знаком питання, а з повною впевненістю, що це так і є.
Я сподівалася, що влада до публічного обговорення підготується ретельно і зуміє донести правдиву інформацію. Але як я це бачу, оскільки не було продуманого організаторами регламенту, не було кому насправді взятися і керувати процесом донесення інформації, а все було спущено у вільне плавання "ми самі визначимо порядок денний", був цирк і балаган. І після образ, агресії і дебатів про те, хто має право голосу, а хто ні, більшість тих, хто поширює неправдиву інформацію через те, що не ознайомилися, що воно таке, просто вийшли із залу.
Але я послухала. Виступав працівник Національного природного парку "Пирятинський", який живе в одному із сіл, яке оточене парковою зоною. А також керівник Ічнянського національного природного парку.
Для себе я винесла те, що
- землі Національного природного парку (далі - НПП) не можуть бути приватизовані
- парк розбивається на зони, і лише у заповідній частині (яка займає там близько 20 відсотків території) не можна здійснювати ніякої діяльності, крім освітньої і наукової. У решті зон можна господарювати (фунціонує лісгосп), можна випасати худобу (через гарно сплановане випасання 250 голів великої рогатої худоби у парку зацвіли червонокнижні орхідеї, які до цього не могли пробитися через густі трави), можна збирати ягоди і гриби, плавати на моторних човнах і ловити вудкою риб, можна купатися та влаштовувати застілля (за бажанням - у обладнаних зонах відпочинку з мангалами. Вартість аренди однієї зони коштує 60 гривень за добу з компанії)
- існування НПП фінансується з державного бюджету (а не з місцевих). НПП платить сільським радам податок за користування землями, він створює до 70 робочих місць, і податки із заробітних плат цих людей теж поповнюють місцевий бюджет. Ось розрахунок виплат НПП від Ічнянського НПП місцевим сільрадам. Плюс для місцевого населення це прекрасний шанс заробляти зеленим туризмом.
- Територія парку не відгороджується парканом від людей. Але машиною заїхати можна далеко не скрізь.
- на території парку займатися мислиством та ловити рибу сітками заборонено, це правда.
Мені, як жительці села, у якому є заказник, дуже шкода, що моє село втратить стільки можливостей і фінансування.І однією із причин такої втрати я бачу те, що не було продумано стратегію інформування людей, про те, що таке НПП насправді. І через намагання "в наглу" провести рішення до будь-яких пояснень і обговорення виник такий потужний спротив "простих людей", які тепер і слухати не хочуть ніяку інформацію та доводи. Тим більше, що дезінформація поширюється силами, яких мало цікавить парк, але дуже цікавить показати неповносправність нинішньої влади. Мені дуже гірку, що ініціативу на даному етапі зарубано в корені.
Але я сподіваюся, що влада зробить висновки, і продумає стратегію інформування. Коли енергія спротиву трохи притихне і візьме гору турбота про власний комфорт, зокрема і фінансовий.
І так, я сьогодні послухала, що таке Національний природний парк, і мушу сказати, що це було б чудово таки реалізувати. Я - однозначно за парк. І проти емоційних неправдивих політично заряджених спекуляцій.
