субота, 22 листопада 2014 р.

підготовка до вертепу



Не пам'ятаю вже, чи писала тут, але ми з місцевими дітьми цього року таки робимо вертеп. Минулого року я собі щось думала, а потім обламалася і нічого не зробила. А потім, як приходили колядники, про себе фукала і кусала лікті. Бо в мене алергія на оце "Колядин-колядин, дайте гроші і канхвети". І такі кожен зі своїм кульочком. А Орест діло казав - нема чого фукать. Навчила б, то було б. А так нема чого виступать.

Ну і ще я собі пригадала минулорічну зиму, брак розваг і соціальних контактів, і вирішила, що не просто треба, а ТРЕБА.

І оце сьогодні вже була четверта зустріч. Ми зустрічаємось щосуботи, о 5 вечора, в будинку мого батька. За сумісництвом він зараз використовується як гостьовий.

На першому "занятті" я сильно здивувалася, що діти сприйняли ідею з ентузіазмом. І була вся така замріяна і піднесена. Типу "ох як круто, у нас все вийде, охохо". Друге заняття було з тортами - співпало з днем народження Енея. Слова ніхто не повивчав, крім мене. Всі казилися і розважалися. Але в принципі на нашому рахунку уже було дві колядки. Третя зустріч теж була з тортом і ніштячками - день народження Наташки. Але все якось сумбурно, малі виносили мозок, хлопці бились, Еней просився додому, але половина дітей слова таки повивчали. Тоді ще сказала, що сьогоднішня зустріч має бути без малих. Що приходять лише ті, хто має слова і хоче їх говорити. В результаті прийшли лише Альона з Вовкою, і Віка, яка і так сиділа у нас. бгггг.

І сьогодні ми робили зірку. Виявляється, коли їх менше, все не так сумбурно, не так шумно, і Улас може спокійно лежати на ліжку пузом догори і щось своє агукати. Роздрукувала їм обидві серії Настіного майстер-класу, і робили все по інструкції. Правда, з тих матеріалів, що мали (замість ватмана коробка, плюс обійшлись без двостороннього скотчу).

Фотографувала процес на телефон, світло однієї лампочки, тому якісь жахлива. Але буде що згадати колись.

Вирізати спробували всі, але картон товстий, різати важко, то найбільше роботи дісталося Вовці.


А це вже позагинали "вушка". Здебільшого Альониних рук справа.


Потім взялися обклеювати зсередини скотчем, щоб монтажна піна не прилипла до картону. Трохи намучилися з пошуком краю, бо він весь час губився. Але коли поділили роботу, то пішло веселіше.


А тепер найважче. Поставити і укріпити бортики. Тут і я трішки допомагала. Фіксувала частини, які Альнона склеювала. Вовка тримав скотч, Віка різала і подавала Альоні. (гг Уласяка за всім уважно спостерігав).





Ну от, лишилося тільки ще посередині поставити борт і залити нашу "пасочку".




На все про все 2 години. Балон з піною, напевно, треба було брати більший. Бо вистачило так впритик. Наша зірка не буде дуже товста. Але Орест каже, що піна ще розійдеться. Через тиждень побачимо. Там у Олени вже день народження гггг. Будемо робити далі. Я знов замріяна і повна натхнення та оптимізму.

Із хороших новин - сьогодні у нашу майбутню ггг "першу приватну сільську бібліотеку" знайомі знайомих передали близько ста дитячих книжок, включно з енциклопедіями.



А пару тижнів тому та сама Настя, чий майстер-клас ми реалізовували, привезла особисту колекція фільмів та музики на дисках, а також по три примірники кожної з трьох уже надрукованих книжок із серії "Книжечки з історії для дітей із сіл". Ознайомитись і підтримати проект можна за цим посиланням.


Дякую вам, о прекрасні!

субота, 8 листопада 2014 р.

Підсумки року

Поки Улас не пішов в школу, я таки напишу пост. Все немає сил, немає асу. А мені так сподобалося це документування прожитого, що шкода було б закинути. Хай буде на пам'ять це кіно.

Є якісь точки відліку протягом року, коли ми починаєм і закінчуєм рік. І найчастіше це не перше січня. Для мене протягом 17 років це було перше вересня - зі зрозумілих причин. А тепер - це день народження сусідської дочки, і не більше. 

Сьогодні один із цих днів відліку - день народження Енея. Йому вже три. За цей час в моєму житті стільки всього змінилося, що й не перелічити. І я сильно і безповоротно змінилася. Ми стільки пережили разом із цим малюком. 

Боюся сказати "гоп", але, здається, ми нарешті пройшли кризу трьох років. Раніше ми були як одне ціле, настільки разом, настільки поряд, настільки в унісон, що це не могло тривати вічно. Тепер ми поряд, тепер ми разом, але вже різні люди. З різними інтересами, кожен з власною волею. Не знаю, для кого ця криза була важчою, для мене, чи для нього. Але ми її пройшли і розділились, і це невідворотно, сумно і прекрасно водночас. Ми молодці. Таке в мене відчуття. Гортаємо два попередні теми нашої "Енеїди" - рік перший і рік другий, і потроху починаю робити третій. Прийшла пора зібрати ще жменьку камінчиків. На пам'ять.

В цю осінь я входила із завмиранням і остахом. Знову півроку холоду, темряви, відсутності нормального спілкування, мінімуму прогулянок. Але, з іншого боку, це півроку безпечних прогулянок лісом, це мороз і сонце, це радість за теплу і гарну осінь. Це надія на зимову зміну волонтерів. І очікування Різдва - ми з дітьми цього року робимо вертеп. Вивчили вже дві колядки, розібрали ролі, наступного разу вже мали б по пам'яті сценарій проганяти, без листочків. Малі ніби граються в це з ентузіазмом. Я, як і завжди, чорт. З дитинства геть нічого не змінилось, хіхі. Ну, хіба додалося ще двійко чортенят. Еней щоразу мені нагадує, що йому потрібна виделка. Збираємося раз на тиждень. Треба ще буде озадачитись костюмами і реквізитом, бо ж нічого нема, все з нуля. Але я вірю, буде мегакруть.

Хочте про город? Я зробила мільйон висновків із цьогорічного досвіду. О, і собі запишу тут деякі (в тому порядку, в якому прийдуть в голову).

  1. Садити все треба отут, під хатою. Бігати по сусіднім дворам у пошуках помідорів напряжно. Точніше не все, а ніштяки. Картопля, кукурудза і кормові буряки можуть рости де завгодно.
  2. В червні таки треба полоти, щоб знов не повиростали бур'яни-дерева в мій зріст. Для цього треба дуже озадачитись волонтерами, бо я з малявками не потягну (це реально треба робити з 5 до 8 ранку). Або платити людям, які прополють за мене.
  3. Мульчувати помідори, огірки і капусту треба, але не так, як цьогоріч. Першим поверхом класти картон, а тоді на нього вже шар соломи чи сіна. Бо бур'яни пруть шо дурні. І таки давлять - капусту всіх видів так точно. І баштан.
  4. Огірки треба збирати щодня і активно поливати.
  5. Якого милого в мене не росте кріп і петрушка???
  6. Цибулі треба садити кілограма два оцеї сіянки, і з кіло оцеї, що на перо.
  7. Моркви теж треба садити більше. Те, що я садила, виїли протягом літа, на осінь нічого не лишилось. 
  8. Салат - це круто, особливо в травні-червні.
  9. Капуста - це сила. В крайньому випадку її зжеруть качки-кози.
  10. Треба волонтерів на збір вишень, абрикос і слив. Наливка - це просто хіт. Як і сік з соковипарювача.
Ми стали пити дуже багато молока. Беремо через день по 3 літри і випиваємо. Щоб залишалось на сир, треба брати частіше.

Рада, що таки вдалося нарешті сюди написати. Сподіваюся, знаходитиметься і далі час на це. Хоча треба займатися фотоальбомом, а це такий часозатратний процес. Але все буде, все буде.