середа, 31 грудня 2014 р.

повернулася

Сьогодні повернулася з Києва і розказую. Ну не завтра ж розказувать, правда?

З'їздили безславно, весь час просиділи в хаті, бо старший захворів з дикою температурою. Так що нікого не бачила, нічого не чула. Зато батькам перед очима побігали. Туди-сюди.

Повернулася додому, а там на кухні не пройти, не проїхати. Орест ще на другий день після мого виїзду в Київ забрав з НП дві грандіозні посилки. Гігантську коробку і "три баули". Маша і Алла, дякую вам!

Там була гора речей для наших старших дітей, 10 і 13-літок. І для хлопців, і для дівчат. Не мала як фоткати, з 5 вечора до 9 розгрібала-роздавала. Оце тільки покажу, що лишилося для тих, кому відклала і не встигла віддати.


Светри, футболки, майки, сорочки, гора джинсів, гора шкарпеток, шапок, рукавиць, шарфів. Для дівчат багато брендового одягу, любо-дорого глянути. Будуть і в гарних светриках, і з жилетками, і з блузками, і в штанцях.

Було взуття для старших дівчат. Дві пари одній, дві пари другій, завтра прийдуть міряти третя і четверта.

Що я маю сказати. Станом на сьогодні я ніби не чекаю більше посилок (всі, хто обіцяв,  поприсилали), і в мене босий лише один хлопець з розміром ноги 36 десь. Всі решта взуті, вдягнені, і на гірки, і в школу, і куди хочеш. Сумарно вдягнулися і взулися 13 дітей. І дещо отримали ще четверо дорослих.

Більшість людей відсилали посилки власним коштом, незважаючи на те, що я обіцяла доставку взяти на себе. І я всім дуже вдячна, бо я не чекала, що допомоги буде аж так багато.

Незважаючи на близько сотні поширень мого прохання у фб, відгукнулися друзі і знайомі, мої та Орестові. Із зовсім незнайомих була лише одна, здається. Так що ось вам ілюстрація до приказки про сто рублєй і сто друзєй.

Якщо підсумувати, все вийшло набагато крутіше, ніж я сподівалася. Хоча, чесно кажучи, я ні на що не сподівалася і нічого не планувала, те повідомлення було написане імпульсно, по свіжих враженнях і думках.

Думаю, що це останній пост цього року. Він був дуже важливим, багато в чому переломним. Було багато речей і подій, які я не забуду ніколи.

П.С. Німець поїхав, довелось його про це попросити. Ефективної співпраці нам досягнути не вдалось. і не знаю, на щастя, чи на жаль.


вівторок, 23 грудня 2014 р.

перший зуб

Фууух, нарешті видихаю і пишу пост. Є перший зуб, а разом з ним гарний сон і настрій.

Бо з суботи було трохи дурдому, тому на вертепні справи на цих вихідних так і не зібрались (мій перший прогул). Орест забрав посилки з речима, я їх розібрала-роздала, а сил і можливостей написати не було ніяких.

Тепер виправляюсь.

Одна посилка - від Христини зі Льовова, вже друга. Речі для нашої 6-річної дівчинки, включно з чобітками, і для нашого жіноцтва. Штани, кофти. Сусідка на сьомому небі від щастя!




Друга - із Франції. Дякую Euromaidan in Strasbourg і особисто Катерині Пушкар, яка підбирала і пакувала речі. Краса неймовірна, не знаю, чи фото передадуть


ми наклали свої лапи





Особливо, як на мене, геніальною ідеєю є оця купа рукавиць і колготів з шкарпетками, які лишилися за кадром. Тищу раз дякую! Усе практично роздала, тільки оце не знаю, куди такі класні лижні штани пристроїти. Дівчата і мами в них топляться, а на мене малі. Може кому з мужиків підійдуть?

Орест рано бачив, як ішли в школу і садок міні-натовпом. Каже, така краса! Всі взуті, в модних куртках, смішних шапках, з шарфами. Тільки в одного 10-річки видивився зовсім не зимові кросівки (а я йому і правда нічого не передавала зі взуття. Візуально розмір так 34-36). Треба буде якось пофоткати і влаштувати гру "вгадай, від кого куртяк".

І ще ми поставили ялинку (штучну, з горища) на нову лаву, яку Орест зробив своїми руками, і я ним сильно запишалась. В хаті сильне передчуття свята. І значне полегшення.

пʼятниця, 19 грудня 2014 р.

задовбали з тим світлом

Сусідка сьогодні повідомила графік відключень - 2 години світло є, 2 години нема. Вчора так відключали тричі (сумарно по факту 7 годин), сьогодні вони відключали світло 4!!! матьйоговдишло рази! От не бажається нічого хорошого тому, хто це знущання придумав.

Завтра знову вертепозбори і в мене паніка, що ми нічорта не встигаєм. Ні з костюмами, ні з реквізитом. Сподіваюся, це просто таке дурне хвилювання перед останнім ривком. Бо зірку ми вже добряче обліпили газетами (перший раз все зіпсували, дали тільки 2 шари газет і ще й по мокрому зашпаклювали, вийшов кабздець, який звисав клаптями, переробили наступного тижня).

Це бракований варіант
Тканину на на накидки царям і смерті я вже купила, лишилося тільки пошити, кгм. І я  хочу, щоб вони покроїли-зметали самі, а потім ще вдома Наташка на машинці обстрочить.

Атлас різних кольорів і шнурки

Ангелів геть випустила з виду. Про крила принаймні я ще геть не думала. Спитаю дівчат, чи чухалися вони в тому напрямку. Серед ночі навіть прийшла було ідіотська ідея позичити у сусіда оці
 крила з сусідового лендарту. Виглядало би вражаюче, думаю.

Завтра Орест поїде забирати ще дві посилки з теплими речима. Одна з них - із Франції, від організації Euromaidan in Strasbourg. Інша - від Орестової знайомої. І ще забере нашого запізненого Миколая від Видавництва Старого Лева, в мене вже руки чухаються усе це перемацати :)

Німець сьогодні з Андрієм возив солому. Не дзвонив, значить, думаю, все в нього гаразд. В неділю на два тижні забираємо його собі, відгодовувати м'ясом. А то я все хвилююся, як він там, такий великий, і без м'яса. Може таки наші бур'яни повирубує. Із хороших новин - він уже погодився бути одним із царів у нашому вертепі і сказати 5 реплік українською. Guten Abend, guten Abend! За зорею ми ідемо!

А ми собі лупаєм.

понеділок, 15 грудня 2014 р.

нормальний німець

Сьогодні такий довгий був день. Купа було роботи в хаті, не пов'язаної навіть із приїздом нового волонтера - Тобіаса, з Німеччини.

До слова - височезний, міцний, 48 розмір ноги і розгублений трохи погляд. Врівноважений, спокійний, схоже, толковий. Але не жартує сам і багато що з наших уст сприймає за чисту монету. Треба обережніше, щоб не було непорозумінь. Житиме не в нас, але я хочу залучити його до вертепу. Ще нічого йому не казала, але мені треба царя, у нього нещасних 5 реплік. І буде дуже колоритно, якщо він скаже їх зі своїм акцентом ("Ми здалека прийшли. І дорога нелегка у нас. Ми питали дорогу в людей. Лише Ірод великий наш цар, - всі казали"). І йому цікаво буде в двори-хати позазирати.

А, про слонів, звітую. Вчора роздала ще одну посилку від подруги - там були одні зимові чобітки (підійшли нашому 10-річному) і демісезонні кросівки-черевички. Дві пари віддала 6-річній дівчинці, підійшли ідеально. Решта поки стоїть - я думаю, кому краще. Пороздавала геть усі куртки комбінезони, чоловік казав, що сьогодні в тих куртках уже сідали в автобус, який везе в школу і дитсадок. Довго думала, що робити з пакетом іграшок з тієї посилки. Думала відвезти в садок, але оскільки Еней одразу вхопився за одну мавпу і не випускає її з рук уже другий день, вирішила кожному дитяті видати по іграшці (самі вибирають), а решту завезти, чи що. Одним словом, я ще думаю. Бо я не хочу їх потім спостерігати закинутими по кущах.

Наразі я задоволена оцим збором речей як слон. Діти всі в куртках, більшість в теплих штанах, майже всі взуті хоч в щось тепле. Лишилося лише взуття на старших дівчат (орієнтовно 38 розмір, вони й самі толком сказати не можуть. "38-39, але і 36 налазе!"). Ми з вами крутющі молодці. І це все при тому, що я чекаю на ще декілька посилок.

Гарно було б підвдягнути і підвзути дорослих, але це вже як вийде. Я окреме оголошення про це не писатиму. Кілька знайомих пообіцяли повіддавати зайве. Уже щось. По розмірах, дві худі жінки, дві повніші, всі невисокі. Чоловіки різні - два високий кремезних, два невисоких худорлявих, один худий і довгий. Раптом у вас завалялось.

Гарно.




субота, 13 грудня 2014 р.

продовжую роздачу слонів

Вчора Орест забрав ще дві посилки - мішок із заводу моєї мами і коробку від незнайомої жінки з вражаюче якісними речима.







Тут зовсім не було взуття, але цього разу багато що підійшло на старших дівчат, зокрема і одна хороша рожева куртка. Спідниці, светри, жилетки, блузи, колготи, шарфи, шапки. Я на правах "сідящего у корита" на свій розсуд пофасувала це все по кульках адресно. І видавала, викликаючи до хати кожну окремо. Одної малої баба ніби спершу відмовилась будь-що брати, але потім, коли я особисто зайшла і сказала - ну та це ж не від мене особисто, я розумію, що у вас все є, хай би було про запас. Казала, завтра забере. Бо, як на мене, воно зайвим не буде. Там же купа теплих штанів!

Ну і така справа, що діти бігають вдягнені тепер, і так здивовано позирають на мене. То почали просити і дорослі. Сусід в моїх джинсах другий рік ходить, тобто вони не дарма просять, їм дійсно треба. Багато хто працює на фермі і треба не красиве, треба практичне. Міцне, тепле. Та й біля хати поратись гарно би в теплі. Хоча одна просить навіть майок. Каже, не нада сапоги, майок би! Ти там закажи і мені))) Оформлюю замовлення, значить, любі друзі.

А на малих любо-дорого подивитись. Бо раніше бігають голі, і, по-перше, що ти їм скажеш. Думаю, може нема в них. Але як спитать в батьків напряму, то все є. А вони і далі голі, і соплі пузирями. А тепер от вдягнені бігають, хоч зараз і відносно тепло надворі. От такий фокус.

Дякую!

Ще треба повзувать. Одну питаю - який розмір ноги? Каже: 38-39, але й 36 налазе! Одним словом, про ювелірну точність у попаданні не йдеться.

Підсумовуючи: я б ще взула двох дівчат по 13 років, хлопця 10 років, малишню 3-4-6 років, це обов'язково. 

Уже на Новій Пошті чекає ще одна посилка. 

А в понеділок в село приїжджає волонтер з Німеччини. Ми ним "поділимось" із Андрієм, який говорить німецькою. Головна мета поїздки хлопця - вивчити російську.



понеділок, 8 грудня 2014 р.

теплі речі для дітей

По суботах ми зазвичай гуляємо з дітьми лісами-полями. І от після однієї з таких прогулянок, яку довелося зробити значно коротшою, бо діти померзли, я написала ось таке оголошення на своїй сторінці в Фейсбук

Прізвища потерла
Сьогодні Орест забрав з Нової Пошти два мішка речей, один від однокурсниці (в неї двоє дітей), і ще один з Полтави від подруги (речі з її племінників). Здебільшого це були куртки на вік 4-10 років, кілька шапок, штанів, колготів. І три пари взуття, дві з яких - теплі.

Сьогодні мій батько відправив 9-кг мішок з речима, які мама зібрала в себе на заводі. Кажуть, що взуття там немає.

Ще одна подруга обіцяла посилку від однієї благодійної організації, що допомагає біженцям зі сходу.

Також до мене звернулося четверо незнайомих жінок, які уточнювали розміри. Хто свої старі речі готовий віддати, хто чобітки на дівчинку, хто комбінезони та куртки для менших.

Поки я писала цей пост, одна хороша знайома пообіцяла підготувати посилку, в якій зокрема будуть і шкарпетки.

І я трохи, чесно кажучи, спантеличена. Вперше займаюся таким волонтерством, і тому роздумую, яким чином краще "розподіляти блага". Думала почекати те, що ще їде, але чоловік переконав, що віддавати треба вже, бо надворі мороз, і малі вже би були в теплі. Закликала сусідок, у яких сумарно шестеро. Забрали все, що було. Там справді, за моїми прикидками, десь воно за розмірами їм і підійде.

І якось це так все хаотично відбувалося, що я і сфоткати ті речі не встигла, лише оце в мішках.




Я собі надумала, що якщо раптом будуть надлишки - я знайду, куди їх з толком передати. Пораджуся з місцевими, тут всі всіх знають, може відвеземо що в сусідні Васильки.

Ну але я вже задоволена як слон, частина дітей гарантовано обігріта. І я не буду другу зиму безсило дивитися на те, що їм некомфортно гуляти в тому, що вони мають. Що я тягаю їх лісами і ніби й гарно проводимо час, а насправді вони підмерзають місцями.

Сьогодні зустріла фразу "Волонтером бути модно" і я дуже рада, що це правда. У всій цій жахливій війні є один величезний плюс - ми навчилися бути згуртованими і навчилися не боятися допомагати, перестали бути байдужими. Це неабиякий здобуток.

Дякую всім небайдужим!

четвер, 4 грудня 2014 р.

Відключення світла

Запишу для історії. Оце вже третій день вимикають світло через аварію на одному з блоків на Запорізькій ТЕС. Почали з вівторка - з 11 до 14 і з 17 до 21. У середу з 10.45 до 14 і з 16.30 до 18.30, здається. А сьогодні лише з 11 до 14, ввечері вже не відключали.

В перший день я дуже сердилася, як прочитала, що це планові відключення. Як можна - так надовго і ще й без попередження? Весь вечір просиділи в спальні - Орест читав про пригоди Колька Колючки і Косі Вуханя. Еней тримався молодцем, закомандував спати не в 21, як зазвичай, а в 20.30. Улас був не в захваті від напівтемряви, але з графіку не збився ггг.

В другий день ми вже були морально готові. Позаряджали ліхтарики, продумали графік активності. Уже не просто читали, а ще й пили чай з лимоном, що виріс у нас в спальні і з бутербродами з маслом. До речі, про масло. Недавно одна місцева малеча спитала мене, що таке масло. Я досі сильно озадачена, яким словом у них називають цей продукт. Бо не може ж такого бути, щоб вона його не знала? І ще вона не знала, що таке вівсянка (вівсяна каша, геркулес, вівсяні пластівці - неа).

А сьогодні вдень, поки Орест їздив в Лохвицю по хліб і клей ПВА (для зірки, щоб ви не сумнівалися), ми з Енеєм вирізали з картону зайця, їжака, мишу і будиночок. Щоб ввечеері гратися з тінями. Я придумала діроколом робити око звірятам і сильно собою пишалася. А світло так і не вимкнули, от же ж!

Ми позгадували дитинство і буремні 90-і, сидіння в темряві при свічці з батьками подобається, напевно, геть усім дітям.

Надвечір голова геть не варить, то напишу на сам кінець, що Орест знову поскакав лякати косуль чи хто там такий по нашому городу лазить. Спершу казав - кабани, потім вернувся - ні, не вони, вони як втікають, так не стрибають.

Ха-ха, тепер зайшов і каже, що може там зайці, але дуже вже здорові, добре так вище коліна. І не одне в капусті нашій пасеться. А, про капусту так до слова ще напишу.

Я ж цього року садила і брюссельську зелену, і брюссельську червону. Так от червону качки не їдять, не розуміють, що воно таке. А ці нічні тварини, напевно, не дуже перебірливі щодо кольорів, хехе.

Всім гарних снів. І міцного сну. Шмяк.

П.С. проставляла мітки і згадала одну плітку. Кажуть, що скоро в нашому лісі будуть вовки. Бо в Сенчі (10 км від нас, по той бік Сули) уже є, на двох людей напали, одна жінка померла. Типу втікають із зони бойових дій. Якісь донецькі і луганські вовки. Але це цілком може бути дитяча лякалочка - мені діти розказали.