Але христанівські діти наполегливо щодня запитували "коли?", вимагали точного часу, при чому в найкоротші терміни. Я зірвала кілька репетицій - то в сараї змерзла, то ще щось дурне. Але потім таки виповзла і з новими силами ми це зробили.
Кращого за той вертеп, який ми водили 2 роки тому, я не знайшла. Кращий під наші реалії - це хіба писати з нуля самим. Але після всіх вилежувань на це не було ні часу, ні плану, тому взяли те, що було перевірено добре.
Я думала, що як і завжди в своєму житті, у вертепі я буду чортом. Але Олена досі пам'ятала всі мої алкгололічні репліки, і так живо їх відтворювала, що ми вирішили помінятися. Я - ангел, вона - чорт. Вовка з Мирославом теж помінялися - тепер Мирослав був із зіркою і торбою, а Вовка - Іродом у червоному плащі.
Попідростало нове покоління царів, Орест тому спокійно залишився вдома з Уласом, а його слова поділили між собою Артем з Енеєм. Альона залишилася смертю, бо в неї багато слів, і не було на кого міняти - нема нікого в цій віковій категорії.
Вивчили нову колядку - "Свята ніч, тиха ніч".
Сьогодні збиралися о восьмій ранку. За вікном мінус -надцять, страшна завірюха, снігу по коліна, сонця нема і не планується. Добрий господар в таку погоду... Ну, самі знаєте.
Але ми ж народ впертий. Зібралися. Вчасно! Доробили трохи костюми - косу, корони. Діти радісно повідомили, що вони вс три наші колядки вчора по телевізору чули. Я ще вагалася, давати їм "класичні", чи шукати щось особливе. Але для початку має бути класика. А от коли вона наскучить!)))
Одним словом, дивіться, що вийшло. Навіть не знаю, чи писати вам, скільки ми наколядували. Але це більше тисячі гривень, впевнено більше. І кожен виніс по дебелому пакету цукерок, печива і пиріжків.
Христанівчани, я вас люблю.
Немає коментарів:
Дописати коментар