Христанівка у віршах

Буквально. Пішли і завісили село віршами Грицька Чубая. На деревах, лавках, парканах, навіть на комбайні. Нехай буде місце поезії в місцях, де краса стає буденністю.

Купила в Києві "П'ятикнижжя" Грицька Чубая. Читала його, і стало мене накривати. Думаю, а що б було, якби я цих віршів колись не зустріла? От не дав би мені батьків знайомий, який торгував книжками в переході на метро Святошин в 90-і, ту маленьку збірочку? Я була б від того якась не така. Ні, я рано чи пізно знайшла б, бо компас працює, але все одно.

Тому я за те, щоб поезія приходила в життя зненацька. Щось відсіється, щось залишиться. Неочікувано, негадано, зненацька. Навряд комусь нашкодить моя примха.

Етап підготовки. Спершу переписувала від руки, потім стала набирати на компі і роздруковувати. Пожаліла людей. Писала, вирізала, клеїла на картонки, ламінувала широким скотчем, кріпила нитку.

І, нарешті, сьогодні випустила в світ. Всього вийшло 15 штук.

Поверталися додому, дивлюся - стоїть сусід, читає. Довго так читає. Кажу: "Дивися, Еней, дядько Василь вірші читає". Той посміхається: "Ти повісила?". Я. "А я думав, то за свєт, за газ повісили." Ніяковіє.

П.С. Талановитій і крутющій Ірі, в якої сьогодні день народження, присвячується. Вона сіє у світ красу так, що егегей!