гуляли

Вчора у нас не було інтернету, бо забули заплатити - перше ж число. Тому не знала про той жах, що твориться в Києві. Я в шоці, що віддано накази бити журналістів, навіть у місцях воєнних дій їй не чіпають. Я в шоці, що ультраправі провокують міліцію, і в шоці, що деякі інтелектуали беруть малолітніх нациків на слабо. Оце подивилася репортаж Іллі Варламова, і ледь не реву.

Щоб заспокоїтися і зігрітися, наварила какао. То Еней щось так протащився від нього і від діафільмів, які ми вже пару тижнів не дивились, що гладив мене по голові і плескав у долоні. Одним словом, робив те, що роблю я, коли мені все подобається (Енейчик молодець, Енейчик хороший хлопчик). Отак і я відчула себе молодцем і хорошою дівчинкою.

Я думала писати цей пост про нашу недільну прогулянку, але Орест вже все розказав. І показав. Але я ще додам.

Я дуже рада, що нам здають в оренду малих. Ми тепер з Енеєм справді чекаємо вихідних як свята. Прогулянки з ними сильно додають бадьорості і думок.

Ну от, написала про думки, і вони всі розбіглися.

Що мене вразило. Як спускалися лісовою дорогою в яр, дійшли до одного живописного повороту. Вовка кричить: "як красіііво!"

Оце тут

Я вперше таке від нього почула. Думаю, невже він про пейзаж? А там в долині дуби товстелезні зрізані рядами лежать. "Як красіво складено!" - каже Вовка і розставляє все на свої місця. "Тут же десь машин 5 дрів!" Але кажуть, що трактором-то туди з`їхати можна, але назад уже не виїдеш. Тому ті товсті дуби-красені там будуть гнити.





А ще я одну штуку собі зрозуміла. Що з людьми треба спілкуватися. Бо якщо довгенько сиджу в ізоляції, то починаю собі нашифровувати, що той не так подивився, і той про мене погано думає. Що обійдуся я без усіх, ну і хай мене не люблять. Але потім таки починаєш більше говорити, і взнаєш, що ці вирази обличчя у цієї людини означають не зовсім те, що я собі подумала. І що люди в принципі схильні забувати погане, особливо дрібне погане, і згорати від цікавості).

Ну бо я колоритний персонаж!)))