Всіх нас вітаю з тим, що етап приниження, ганьби та страху вже в минулому, омитий кров'ю, він не повернеться ніколи. Тепер - не розслаблятися, не вірити лідерам, стежити за кожним рухом тих, хто при владі. Тепер їхня черга тремтіти і боятися - незвично бути під контролем. Але якщо совість включити, то має бути не так страшно. Люди тепер наглі пішли, коли що не так - не мовчатимуть.
Ну і впевнено робити своє. Бути суспільно корисними. Щоб робити добре собі, і всім навколо теж від цього було добре.
Прогулянка в ліс була дуже життєстверджуючою, як бачите))))
 |
| проліски в лісі |
Бо там що, бо там проліски, бо там все потроху оживає. І оскільки пролісків стільки, що нема де стати, вирішила собі накопати і під хатою посадити. Одразу скажу, досвід садівництва в мене просто ніякий. Оце восени посадила тюльпани (чи зійдуть?), а тепер взялася за лісові ніжності.
Ну і маю поділитися одним спостереженням. В лісі (де не сапають, не орють, не культивують чи що ще там роблять із землею), земля м'яка, пухка, викопувати квіти було легко навіть дитячою пластиковою лопаткою для пісочниці. А коли на своїй клумбі взялася висаджувати, була трохи в шоці. Я ж восени перекопала в добрий заступ глибиною грядку під хатою, і там садила тюльпани. Тепер туди з підсаджувала проліски. І оця перекопана земля взялася такою шкіркою дубовою згори, така вже липка і тверда, що лопатку я таки трохи зламала))). Тепер думаю, чи крізь цей панцир пролізуть мої тюльпани... Цікаво, що воно буде.
 |
| проліски на подвір'ї |
Колупатися в землі дуже приємно, особливо дірку пальцем робити. Але з позою я ще не визначилась. Стояти раком я не фанатка, навпочіпки важко тримати рівновагу. Думаю про низеньку табуретку. Цікаво, в селі засміють?).
 |
| я за ділом :) |
Ну і руки тепер... кгм. Шкіра суха, мозоль великий від лопатки, обвітрені. Просто якась катастрофа. Оце така я білоручка, щоб ви знали. І це я і години не поколупалась.
Життя прекрасне!
Немає коментарів:
Дописати коментар