понеділок, 24 лютого 2014 р.

фоток нема

Ще один хороший день.

У нас тепер нова односільчанка. Мама нашої подруги-переселенки переїхала ближче до дітей. Дуже приємна жінка, мене поки тягне до неї як магнітом, я ще добре не розібралася, чому. Можливо, тому, що вона чимось дуже нагадує одну хорошу мамину подругу. А, може, тому, що свіжа кров. Чи ще чомусь. Розберемось :)

У неї хата із старіших, не така, як у решти знайомих. Тут у більшості такі, як у нас, планування однакове. А в цих старих я не була ще. Сьогодні зайшла і зацінила. Хоч простору й менше, але дуже затишно виглядає, як з картинки з дитячої книжки про якогось журавля і чаплю.

Дерев'яний ганок підкуповує, одразу така мальовничість і сільська романтика. Аж захотілося і собі таку прикупити. Ох, ці куркульські замашки. Але ми тут жартуємо, що чим в селі класно, так це тим, що за цю допомогу, яку дають на дитину, можна одразу купити дитині хатку. І зробити в ній мінімальний ремонт.

Погода така, що хочеться танцювати, жити і любити. Але мій малий чомусь мав в носі, хниче і проситься до хати. Ех. А мені важко сидіти в чотирьох стінах, коли там пташки так виспівують, і повітря таке, що не надихаєшся. То я, щоб подихати, чи не вперше за всю зиму вийшла вивісити білизну, поки Орест купав малюка.

Ну і ще я реалізувала мрію останніх двох тижнів і таки помила ванну. Є ж такі прості речі, на які довго не можеш чомусь зважитись. Зайняло ж хвилин 5, ну 10 від сили. Зате яка ж краса! І ще постіль попрасувала-поміняла. І порозкладала по місцях завали випраних речей. Зварила плов такий, що Орест ходить і співає дифірамби і каже, що навіть я раніше такого смачного не робила. А я просто згадала, що туди ж в папівготовності можна набульбенити часнику зубчики, нечищені. І горошків-перців чорних і духмяних (це крім стандартної суміші, яку я завжди використовую. Навіть Еней з'їв подвійну порцію, хоча останнім часом на рис і м'ясо каже "бе".

Але, відповідно, з посудом повний завал і армагедець. Завтра, завтра розгрібатиму (ггг якщо знайду, з якого боку підступитися).

А Орест-помідорест аж світиться, хоча й прикидається хворою тюлькою. Перед роботою з самого ранку намахався сокирою на свіжому повітрі, а потім ще в обід. А потім прийняв душ і виглядає як очманілий від щастя шашличник, який вперше після зими відкрив сезон. Капут нашій бузині, майже всю винищив. Може ми з малим завтра сподобимось повизбирувати гілляки на одну купу, а потім візьмемо, і прокоптимося весняним димком з бузини і зілля.

А малому кілька днів тому підвезли нових мозгів, і він знов незвичний і смішний. Нові штуки-дрюки придумує, на нове сердиться, і сміх і гріх. А, і до музики потягнувся. Взявся за припалі пилом барабани, маракаси, співає ходить якісь нечувані енейські пісні.

Ла-ла.

П.С. І ще з'явилася мала надія на нову перспективу, про яку я навіть не сміла мріяти в найбожевільніших мріях. Але про це ні слова ;)

4 коментарі:

  1. вітаю з новою сусідкою. це важливо. особливо - приязнь.
    у нас теж погода класна. але тут своя специфіка. зимовий період має бути дощовим, аби був врожай. а дощу нема вже 2,5 міс. це дуже зле. проводять громадські молитви, якщо до четверга не буде дощу, буде всезагальний піст. бо посуха, то, як сказано в Біблії, - засіб виховання народу.
    а поки що вночі зимно, вдень - тепло. в одному з єрусалимських парків співають синички (мій чоловік ніяк не може повірити, що вони тута існують), там само пахне опалим евкалиптовим листям та кіпарисовим гіллям, по всій країні цвіте мигдаль.
    і всі, просто всі хворіють. я теж, не встигнувши вичухатись із минулої застуди (3 тижні), застудилася знову. і все на ногах, на ногах.

    вимита ванна і плов - чого ще треба для щастя.
    а я почала освоювати кухонну шафу, до якої не могла підступитися з часів переселення - 4 міс. тому, бо вона була заляпана попередніми користувачами. наразі вона чудесним чином вимита чоловіком.
    на найближчу суботу до нас приїде свекруха, тож треба зважитися на повне приведення оселі в гостинний вигляд (:

    "прикидається хворою тюлькою" беру на озброєння (:

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. виздоровлюй! бо про тюльку то ж тільки звучить класно (сама не знаю, звідки воно на мене снізошло).
      а про піст для дощу звучить класно, ще би якихось культів, як марина абрамовіч в сербії знімала)))

      Видалити
  2. мала придумала пісню про сопельки і починає співати в найнеочікуваніші моменти. наприклад, в таксі. "сопельки, сопельки, сопельки хороші, сопельки погані"

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. гг сопельки це клас. ми тут теж їх ганяєм. вдягну малого в футболку бодай - в носі сухо, як тільки роздягнеться - одразу знов набігають. може хоч так привчу дитину хоч іноді вдягатися)
      в Енея ж поки пісні без слів, але виходить щось схоче на мелодію.
      але слова потроху пробує говорити. з нових - Оля, ульк (цибулька). негусто, але я рада кожному)

      Видалити