фоток нема

Ще один хороший день.

У нас тепер нова односільчанка. Мама нашої подруги-переселенки переїхала ближче до дітей. Дуже приємна жінка, мене поки тягне до неї як магнітом, я ще добре не розібралася, чому. Можливо, тому, що вона чимось дуже нагадує одну хорошу мамину подругу. А, може, тому, що свіжа кров. Чи ще чомусь. Розберемось :)

У неї хата із старіших, не така, як у решти знайомих. Тут у більшості такі, як у нас, планування однакове. А в цих старих я не була ще. Сьогодні зайшла і зацінила. Хоч простору й менше, але дуже затишно виглядає, як з картинки з дитячої книжки про якогось журавля і чаплю.

Дерев'яний ганок підкуповує, одразу така мальовничість і сільська романтика. Аж захотілося і собі таку прикупити. Ох, ці куркульські замашки. Але ми тут жартуємо, що чим в селі класно, так це тим, що за цю допомогу, яку дають на дитину, можна одразу купити дитині хатку. І зробити в ній мінімальний ремонт.

Погода така, що хочеться танцювати, жити і любити. Але мій малий чомусь мав в носі, хниче і проситься до хати. Ех. А мені важко сидіти в чотирьох стінах, коли там пташки так виспівують, і повітря таке, що не надихаєшся. То я, щоб подихати, чи не вперше за всю зиму вийшла вивісити білизну, поки Орест купав малюка.

Ну і ще я реалізувала мрію останніх двох тижнів і таки помила ванну. Є ж такі прості речі, на які довго не можеш чомусь зважитись. Зайняло ж хвилин 5, ну 10 від сили. Зате яка ж краса! І ще постіль попрасувала-поміняла. І порозкладала по місцях завали випраних речей. Зварила плов такий, що Орест ходить і співає дифірамби і каже, що навіть я раніше такого смачного не робила. А я просто згадала, що туди ж в папівготовності можна набульбенити часнику зубчики, нечищені. І горошків-перців чорних і духмяних (це крім стандартної суміші, яку я завжди використовую. Навіть Еней з'їв подвійну порцію, хоча останнім часом на рис і м'ясо каже "бе".

Але, відповідно, з посудом повний завал і армагедець. Завтра, завтра розгрібатиму (ггг якщо знайду, з якого боку підступитися).

А Орест-помідорест аж світиться, хоча й прикидається хворою тюлькою. Перед роботою з самого ранку намахався сокирою на свіжому повітрі, а потім ще в обід. А потім прийняв душ і виглядає як очманілий від щастя шашличник, який вперше після зими відкрив сезон. Капут нашій бузині, майже всю винищив. Може ми з малим завтра сподобимось повизбирувати гілляки на одну купу, а потім візьмемо, і прокоптимося весняним димком з бузини і зілля.

А малому кілька днів тому підвезли нових мозгів, і він знов незвичний і смішний. Нові штуки-дрюки придумує, на нове сердиться, і сміх і гріх. А, і до музики потягнувся. Взявся за припалі пилом барабани, маракаси, співає ходить якісь нечувані енейські пісні.

Ла-ла.

П.С. І ще з'явилася мала надія на нову перспективу, про яку я навіть не сміла мріяти в найбожевільніших мріях. Але про це ні слова ;)