середу, 23 квітня 2014 р.

23 квітня

Ніби день собі як день. А ні. Виявляється, саме в цей день щороку в нашому селі усі садять кабачки і гарбузи. Ось така традиція. Але ми цьогоріч не встигнемо - не знали, не замочили, але запрошені на майстер-клас до сусідів, як я вже писала.

А я вже зранку вистигла купити бухту шлангу і водяний пістолет, і тепер ніякого поливання з лійки. Шланг невблаганний і всюдисущий. Зайшла в "Золотий гектар" по кормову кукурудзу, і, ясне діло, накупила різного-всякого незрозуміло кому потрібного))). Типу бобів "трижды белый", трьох видів солодкої кукурудзи, гарної кропиви з кольровими листками і красивих патісончиків, кабачків, і навіть дієтичного гарбуза гггг.

І ще встигла сійнути в грунт двох видів помідорів чері (пакетики вкрай економні, я в шоці. в кожному ну може 5 зернин), перець український гострий і редьку сквирську, адськи корисну (якщо вірити людям - я ніколи не куштувала). І, хоч вже й пізно, як каже наш органічний городній гуру, посіяла шпинат двох видів. Бо я оптимістка і бо я люблю суп-пюре зі шпинату.

Надверчір був план досадити хризантеми, поки не пізно, і допомогти Оресту з кукурудзою. Але нічого не вийде, ойойой. Зненацька любі друзі покликали на шашлик. Хіба ж відмовиш?))))

І може це виглядає як псяча радість, але це, зрештою, вона і є. Порпання в землі в таку погоду надихає, окрилює, п'янить, які ще слова є? І з моїм здоровецьким пузом я зацінила свої "розумні грядки" з широкими проходами. Обробляти їх можна в кайфовій колінно-ліктьовій, а не, пардон май френч, раком. Лалала.

1 коментар: