якийсь дурдом

Посадили сьогодні картоплю і кормові буряки. Ні, ми самі не садили, не цього року. Просто найняли сусідів, і вони дружною командою години за три посадили мішків 5 картоплі і посіяли буряки (майже кілограм насіння, яке зараз, до слова, по сто гривень за кілограм). Три рядка картоплі, два - буряка. Тут усі чомусь так садять, ми не протестували.

Оскільки менший сьогодні в ударі, я не знаю, чи це хмари, чи зуби, чи магнітні бурі, але це було мегаскладно. Так випадково вийшло, що він на другий сон заснув на вулиці, то мене одразу понесло на город. Посіяла червоний буряк по ораному, у високій грядці сипанула броколі на розсаду, а у торішніх грядках, а, точніше, грядці, підпушила земельку плоскорізом і посіяла салат, а Еней в ту грядку ще вивалив цілий пакет редиски. Він же так довго чекав цієї посівної, торішню згадував з трепетом.

Город знов здається мені гігантським, а я така на ньому маленька. І знесилена, і болюча. Засіватиму потроху, але є таке відчуття, що знов з усією площею не справлюсь. Там частину треба так добряче граблями рівняти, а я зараз не по цим ділам. По настрою і по мірі можливостей, час ніби ще є, потепління от лише обіцяють.

Від думки про те, що варто було б спланувати, що де має рости, хочеться лягти мордою в салат. Тому поки саджу як попало, головне, потім не забути, що, де і як.

Ага, для історії напишу, що насіння зараз феєрично дороге, Орест казав щось про 14 грн за пакетик, що менше ніж за 6 нічого не знайдеш. А мені ще так багато всього докупити треба, бо я ж хочу і кабачків, і гороху, і руколи-смердючки всякі. Про те, що це все треба полоти, я навіть думати не можу (нічого, що я скиглю? Мені від цього фізично легше). Волонтери!..

Щоб закінчити на хорошій ноті, скажу, що сьогодні відчутно потепліло після обіду. Весна іде красу несе, да.

Наша хата вчора (лелеки прилітали гуляти по свіжозораному)