четвер, 30 квітня 2015 р.

скуштували свою баранину

Сьогодні розморозили шматок баранини на плов, але зробити його не встигла. То ми нашвидкуруч вирішили трішки підсмажити м'яска просто на сковорідці. Пахуче - неймовірно, в хорошому сенсі. Але дуже жилаве, таке тільки я люблю жувати. Видно, треба гарно маринувати або гарно протушувати, так просто воно не годиться.

Але я взагалі не про те прийшла розказати.

Городи уже практично у всіх посаджені (крім того, що з розсади: помідори, перці всякі, капусти). Нам теж лишилося лише кукурудзу досіяти. Більшість усього у мене на городі посіяла сусідка, за грошову винагороду. Я довго трималась і думала, що таки в мене щось вийде, але ну ніяк. Улас навідріз відмовляється спати на вулиці. Зробила все сама сумарно години за три (я б, напевно, сіяла годин 7, не менше. Досвід - велика сила). Ну і тепер на городі все не по-моєму, але все буде.

Ще в нас є незорана частина, торішня грядка на зелень і прості ніштяки. То там крім щавлю, який уже буйний-пребуйний, сам собі насіявся салат (листочки салатові в сантиметр довжиною повилазили), сам насіявся шпинат (небагато, але є і вже чималий), попроростали випалені сонцем торік хризантеми.

А Орест виніс із гаража ящик з цибульками тюльпанів, які пролежали там від червня минулого року. Просто в ящику, частково прикриті килимком. Їх не взяла ні спека, ні мороз, і вони попускали пагони. Довелося посадить, раз вони так жити хочуть. Оскільки грядка була готова, посадила просто на городі і вже в процесі посадки згадала, що насіяла там кропу. Подивимося, що з того вийде.

Іще тепла пора року визначна тим, що це час активного спілкування з дітьми. Мені важко носитися з Уласом, який не хоче їздити у візку, тому всі налітають у наш двір.



Ну і для Енея це просто пір духа. В хаті він просто виносить мозок. Але надворі останні пару днів намалювалася інша проблема: він втікає з двору, хоче почуватися дорослим, самостійним і гуляти сам. Сто разів пояснювала, але як тільки почну говорити по телефону чи щось садити, пшик, і його нема. І вже на дорозі тільки чути: "Бабо Тамаро!".  Бідні, бідні сусіди. Але коли сьогодні після кількох втеч був внесений з вереском до хати, ніби щось йому прояснилося. Побачим. Надвечір не втікав і ходив слідочком. Хоча чого втікати? Повен двір дітей.

Немає коментарів:

Дописати коментар