Останні новини. Як ви помітили - весна

Зараз я в Києві після чергової крапельниці. А мої хлопці і сусідські дівчата (я вже давно відчуваю нас як одну велику сім'ю) в селі, тішаться весні і всі поглинуті весняними сільськими клопотами.

Перед виїздом у Київ я встигла привести в порядок клумби у дворі, щоб проліскам, тюльпанам, нарцисам і барвінку веселіше було рости (розгребла залишки торішніх бур'янів, повикорчовувала кущі кропиви, яка уже почала зеленіти). 

Кропиву особливо люблю корчувати - так люблю витягувати її тонкі нитки коріння із землі, в міру наполегливо і в міру обережно. І щоб відчувати, як вони тиньк-тиньк рвуться від твого втручання. Моєї роботи там і не видно на фоні загального дикого торішнього природнього буйства, але я отримала неймовірне задоволення. Навмисно працювала без рукавиць і мене аж зносило запахом вирої землі і свіжих, можна сказати, новонароджених, рослин.

Ще ми з хлопцями вийшли 100 метрів за хату в сторону лісу і накопали у дитячі відерця пролісків, щоб посадити в одну з клумб. Орест позавчора пофотографував, що вийшло, і я аж розревілася, таке воно мені рідне.

І чорнобривчики, які ми з Енейком і Уласом посіяли на розсаду у одному із новісіньких піддонів (як я балдію від його кольору і фактури, не передати. Плюс там ще система поливу вмонтована, що воду заливаєш через спеціальний пристрій під землю, і тому не треба поливати зверху, ризикуючи отримати таку тверду поліровану поверхню. Потім якось покажу)... Так от, чорнобривчики рясно посходили (сподіваюся, це вони, а не зілля. Хоча навряд це може бути зілля, я брала "кротовиння" свіже з городу, з місця, де люцерна росте. Нема там зілля). Дивіться-но.

Я люблю, як вони пахнуть, хоча, знаю, декого цей запах дратує. А мені він якийсь про дитинство і безпеку, і про впевненість у вічності того, що відбувається навкого.

І прямо мене підкидає прямо вже зриватися і їхати додому, і разом з хлопцями сіяти чері на розсаду, і салат під біле агроволокно. 

Але є в мене одне діло, яке хочеться зробити.

Ви ж знаєте, я лікуюся від лімфоми, при чому досить рідкісного і неприємного типу (неприємність полягає в тому, що вона швидко рецидивнула після попереднього лікування). І от в лікуванні раку є якісь відсотки. Типу 40 виліковується, 60 - ні. Чи 10 на 90, чи 50 на 50, чи ще як. Але фішка в тому, що який би не був у мене тип, є можливість опинитися у цифрі зліва (виздоровівших) і у цифрі справа (померлих). Це при одноковому лікуванні медичному. Тобто там робимо все по протоколу, як книжка пише. І я прийшла до того, що є якісь додаткові фактори, які випливають на одужання. І треба їх використати.

Оце перед крапельницею я була на першому семінарі з Процесуальної психотерапії (мене покликала моя терапевт, з якою я досить плідно працюю з червня). 

А після попередньої крапельниці я пройшла навчання і отримала дипломи базового і просунутого рівня як Тета-Цілитель (Theta Healing). Це методика на межі між екстрасенсорикою і психотерапією. Зцілення відбувається за допомогою спільної медитації і спільно вибудуваної молитви. Сам процес неймовірно приємний - це як дуже якісна спа процедура, бо дуже багато розслабляючих візуалізацій і багато в цьому любові, так. Я вже почала практикувати (на собі і на інших, уже були і є перші клієнти), і результатами я задоволена. 

Ось вам пару фото із семінарів

Тепер моя тета-вчителька приїжджає знову і закликає повчитися і заодно познімати відео про семінари. І я не хочу втрачати таку можливість, тому залишуся в Києві до 17 березня.

А ось відео з краєвидами останніх днів зими з мого відеоблогу (чомусь не вдається вставити по-людськи, тому поки просто посилання.

UPD: Щойно Орест скинув фотки!!! У нас тепер є пара кролів! Сусіди віддали за 7 копійок! Круто мати кролів і класних сусідів! Красунчики?