Чим довше не пишеш у блог, тим більше здається, що писати нема про що. Мозок виходить з режиму "чудове чорті-шо для бложика". Тому, щоб не закріплювати цю порочну практику, пишу. Чоловік каже: ми ж ж поділилися, я пишу про господарство, а ти "за жизнь". А я йому: "так у мене зараз про жизнь одні матюки". "Нічо, - каже, - матюки теж слова". Ну ніхто ж його за язик не тягнув!
Зараз такий період, що дружить особливо нема з ким, і оскільки в селі нема ліхтарів, з хати вдається вибратися лише зранку. Це за найкращих розкладів 3 години свіжого повітря. Решта все - вдома. І не дивно, що злегка починає накривати.
Ну і на фоні оцих декорацій ми з Орестом вирішили спустить пар. Наговорили одне одному по три копиці гівна, ще й з вершком, і ще дощиком покрапати і вилами повезяти. Красиво, із гриманням дверима і відчуттям, шо кароче все, приїхали. Вже вроді трохи просцялися, хоча я так чую, що не до кінця. Але сусідка Люба діло каже. Що не можна завжди мирно жити. Що разом жити значить уміти все разом робити. І разом сваритися, і разом миритися. Так що для покращення настрою будемо вважати, що це ми так у нашому шлюбі виходимо на якісно новий рівень стосунків. Ну але не те щоб я хотіла повторити сеанс екзорцизму. Хоча полегшало, не без того :))
А в селі все спокійно. Хто м'яз на стегні простудив, кому стара виразка підниває. А хтось шукав і знайшов свої 5 тисяч руських під клейонкою. Все спокійно ніби. Яблука уже всі пообривали. Із останнього "підножного корму" лишилися лише терносливи і виноград, і ті місцями підбродили. Корови вже давно дояться лише двічі на день, а скоро так взагалі перестануть, бо в більшості кітні.
Завтра поїдемо забирати посилку із фільмоскопом і діафільмами. Нова розвага буде мені і малому. Я в дитинстві від цього священнодійства просто мліла, найбільше подобався запах паленої пилюки (обгорала на потужній лампочці під час перегляду). Сподіваюся, і малий зацінить.
)))))
ВідповістиВидалитикорови тільні), кітні - кішки)))).
а так цілком - жизь як жизь). мама моя плете взимку і восени.
навіть не знаю, чи виправляти) хай вже буде як є, буде видно, для історії, коли дізналась щось новеньке.
Видалитидо речі, геть забула про своє в'язання. гарно заспокоює нерви. але при малому цього ж не поробиш!!! ех
матюки теж жизнь
ВідповістиВидалититримайся
ВідповістиВидалития завжди за те, що краще трохи покричать, ніж довго промовчать ). їздіть частіше десь усі разом, на піцу на вихідні чи щось таке, в райцентрі ж життя і після обіду є мабуть.
ВідповістиВидалитину ти ж знаєш, я не люблю покричать. але шо робить - треба потроху вчитись.
Видалитиа в темряві машиною далеко не поїдеш - тут же нема ліхтарів, зато купа ям. проїхати, ясне діло, реально, але стрьооомно. ну але як припече - поїдемо, шо робить. я вже навіть в лохвиці питала за якісь дитячі гурки. то НІЧОГО нема! тільки танці з 5 років. всі малювання-вишивання-туризм лише з 7 років.
та воно ж без того ніяк.
ВідповістиВидалитими оце навіть пожили два тижні окремо в режимі развода. але знову все ок.
краще розряджатися малими дозами:)
захотілось діафільмів:) ох це були чарівності, з тим запахом...
о, я б за два тижні вже розпланувала нове життя. ви герої, що змогли після такого назад з'їхатись.
Видалитиа з діафільмами виявилося, що я люблю лише один - про лисичку з качалочкою. і малий теж вимагає лише його (гг ну хто б здивувався). може в нас лише цей на такий юний вік - всі інші, що в нас є, якось гірше проілюстровані і надто складний текст. А тут все як для нас. слайд 1. Йшла лисичка по доріжці. слайд 2. Знайшла качалочку. Одним словом, кайф. Але в дитинстві все більшим здавалося - і картинка, і лампа, і сам фільмоскоп. ггг
для ендорфінчиків тре їсти:
ВідповістиВидалитиперець чілі, шоколад, банани
ну, і фейхоа, звісно )
хм, а фейхоа - це було б в тему. Цікаво, чи тут десь продають)))
Видалитибанани і шоколад і так їм багато, от тільки перець не можу придумати, в якій формі вживати. а хочеться