пʼятниця, 8 листопада 2013 р.

день народження малюка

Хоч який у мене був ніякий настрій і не хотілося навіть ворушитися, день народження малюка вдався. Він із самісінького ранку і до вечора був задоволений як слон.

Зранку я втекла з ліжка, щоб надути кульки (знайшла аж дві, ага. коли треба, вони ховаються). Стукнуло в голову прив'язати їх до вух хом'яка-повторюхи, якого вже давненько підготував малому в подарунок дід. Еней був у дикому захваті. Не встиг очі продерти, як мама затягнула в ліжко таку красу.

Потім поїхали скуповуватися в Лохвицю. Львівські дід з бабою підкинули грошви, і від їх імені я купила синобусу надувного віслюка-пострибуна. Таке враження, що нічого кращого малому в житті не дарували. Майже весь день мудохався з тим ослом. На радостях рано заснув і мало спав - видно, щоб я встигла накришити салатів на вечір. Поки я стирчала біля плити, малюк сиротливо дивився на двері і казав: "діти! діти!". Будуть, будуть тобі діти.

І таки прийшли. І дуже мирно і радісно гралися десь дві години. Подарували грейдер, набір інструментів будівельних (з каскою!) і дуже класну крупну таку мозаїку. Сьогодні ми запросили лише наших друзів-переселенців.

Коли лягали спати, малюк розповів усе, що трапилося із ним за день. І довго пояснював, як гралися з дітьми: і туди залазили, і об Коліне коліно вдарився, і в Наташі розсипалися всі інструменти, і ось по тій дошці стукали, і на віслюку по хаті скакали.

Під "многая літа" із виключенням світла винесли торт. Задув свічки і показував гордо великим і вказівним пальцями, що йому вже 2 роки.

А перед сном дуже мене здивував. Переглядали книжечку з його фотками за перший рік життя, і він дуже трепетно зараз ставиться до фоток з пологового. І я розказала, що він був у мами в животику, а потім його вийняли і поклали на тата, а мама дуже чекала малюка, і Енейчика замотали в пелюшку і принесли до мами. І Енейчик одразу що? "Диб-диб!" - так він називає смоктання циці (див - це його варіанція слова "пить". диб-диб можна і водуичку зі склянки, але коли "диб-диб-мама", то це вже точно про цицю). Точно, диб-диб.

І тут раптом показує на пуп, і ніби нитку з нього витягує, пантоміма. І залазить на мене зверху, пуп до пупа. Щось він таки знає про той пуп. Так, кажу, були ми тоді через пуп зв'язані. На тому й заснув.


А завтра буде свято для решти наших юних друзів, у тій, другій, хаті. В нас під це діло є окремий торт :) Кума обіцяла зробить якесь шоу з повітряних кульок (її чоловік колись у цирку працював і крутив всяких псів із тих кульок, то й вона навчилась).

Немає коментарів:

Дописати коментар