понеділок, 16 червня 2014 р.

день гострих предметів

Я сьогодні була на городі, тому відчуваю моральне право писати в блог :)

Зараз я мало що роблю по господарству. Просто зараз в селі гостюють дві дівчинки, з якими малий гарно грається. Це щастя триватиме всього місяць, тому намагаюся не втрачати дорогоцінні хвилини кайфової соціалізації. Гуляємо з ними по максимуму.



Відповідно, не дивно, що бур'яни виросли по груди. Щириця така козирна, уже насіння поформувала. Лобода - як дерево. Краса і сила. Повела вчора гостю показати город якось здуру, і було смішно. Ніби я хвалюся, яка я фігова господарочка)).

Але насправді все під контролем. Те, що замульчоване, почувається чудово. Де мульчі трохи тонший шар, там зілля таки пролізло. Бур'яни здебільшого в межах між грядками, а межі в мене широкі, щоб легко було обробляти (типу і присісти, і прилягти). До кожної рослини є доступ зі стежки. Точніше, був. Там виросли бур'яни.


Тут видно, межа і міжряддя в бур'янах, де солома - краса


Порепана земля під перцем, де нема мульчі


І от сьогодні я їх покосила. Не скрізь, лише на ближньому городі, тому, що найближче до хати. 40 хвилин махання підкіском і відбивання від рою комарів - і я всьо. Уже нє тот, что бил вчєра. Вичитала в інтернетах, що у мого пузожителя "нігтики уже досягнули кінчиків пальців (майже)". Шутка лі!

Але головне, що ця частина городу знов виглядає доглянутою. Треба буде ще на днях сійнути там кропу, а то в мене зовсім мало якось вийшло.

Ага, є думки про "зовсім мало". От я тепер реально бачу, що я багато чого посадила малувато. По-хорошому редиску треба було б навесні висівати кожні два-три тижні, якщо є бажання її їсти довго і натхненно. Вона побула недовго і надто швидко закінчилась. Зараз якраз у нас сезон поїдання дайкону, який виріс могутній, класний. Один корінець - і миска салату практично готова. Але дайкону теж якось мало, здається. Виїмо за тиждень-другий.

А чорну редьку я посадила надто рано, і вона в мене вже практично готова. А це ж на зиму заготовляють її, до зими їй капут буде. Хай ще поросте, а я подумаю, що з нею робити. Сусідки оце цієї неділі тільки купили собі насіння тої редьки, щоб сіяти. Всі побігли, і я побігла. І я купила. Може і посію ще разок. Кажуть, це дуже класні ліки від кашлю. Якось вирізають в ній дірку, туди мед, а тоді сік пити.

В мене гарненька вже така морква, і її треба проріджувати. Така смачна, що ми з малюком виїдали її прямо з грядки, немиту-нечищену. І знаєте, що я думаю? Думаю, що її зовсім мало! Два рядки по 5 метрів. За літо зжеремо, на зиму запасти не вдасться.

І, схоже, подібна ситуація із картоплею. Коли ми рахували, скільки садити, скільки нам треба на зиму, ми не врахували посадкову картоплю, і що ще більш трагічно, що ми не врахували те, що ми її їстимемо з літа. Бо купувати молоду більш стрьомно, ніж зрілу. Тому щодня тепер прошу Ореста піти і натирити з-під кущів смачнющих кульок. І от тепер думаєм, що на зиму не буде що в льох покласти, треба буде так добряче докупитися.

Чого там ще мало? Полуниці, ясне діло. Бо рання відійшла уже практично, родить тільки Альбіон. Він-то типу має родити до морозів, але справа в тому, що в мене її "аж" 15 кущів. З кожного раз на два дні три-чотири ягідки. Але це діло наживне, плантацію полуниці я щороку планую збільшувати. Цього року встигла те, що встигла, і на тому спасибі.

А от цибулі треба було б більше натикати. Така гарна вродила. Тьоть Люба ще дивувалася, навіщо мені аж 800 грам "тиканки". Я так бачу, що це на один зуб. Частину виїли молоденькою, разом із зеленню. Зараз уже такі гарні голівки поналивалися, хоч в льох складай. Але, знову ж таки, це 4 рядки по 5 метрів. Надовго її не вистачить. Особливо враховуючи те, що половина - червона салатна.

Дуже здивувала ота стара цибуля, яку я посадила ще на початку березня. Вона полежала в туалеті і попроростала, і мала б почати гнити, і я її в такий спосіб врятувала. Всі казали - надто рано, холодно ще, в стрілку піде. І вона пішла. Я три місяці вперто обламувала ті стрілки, а тепер здалася. Хай буде насіння. Аж сьогодні глип - а кожна цибулинка розрослась на окремі дві-три-чотири цибулини. Тверді, великі, налиті. Дві вирвала сьогодні в плов - цибуля як цибуля. Хороша.

А Орест радіє кущовці. Вона найпізніше посаджена, відповідно, зараз у неї наймолодше і найсолодше перо. Я спершу думала, що треба чисто зелень обламувати. Але тепер зрозуміла, що можна не тільки зелень, але й забирати частину голівки - нові наростуть. І це класно, бо чоловік оці біленькі малі голівочки якраз найбільше любить.

І ще сьогодні був перший день власного гороху. Назбирали кілька жмень, заодно трішки прорвала бур'яни навколо. Мама ніби каже, що гороху нормально в бур'янах, але я так бачу, що що занадто, то не здраво. Там, де бур'ян вищий, горох дрібніший. Так що тепер має дебелячий поналиватися. Але, знову ж таки, навіть зважаючи на те, що його в нашій сім'ї їм тільки я, в нас його ну дуже мало, на один зуб. Ну що таке три-чотири жмені гороху на день?))



Але я загалом задоволена, що ми спробували багато культур, і будемо уже хоч мінімально орієнтуватися в своїх потребах, кількостях, виході з одного пакетика насіння. Ми молодці.

Ну і подія дня - я нарешті підстригла малюка. Сама не знаю, як так вийшло, що він зненацька погодився і дотерпів, але це свято і щастя. Бо йому під тими косами вже реально було гаряче, налипають на шию і лице в спеку тільки так. Машинкою стригти не дав, тільки одну смужку протягнула, достригала ножицями. Результат відповідний, але за тиждень-другий волосся трішки підросте, і найразючіші дефекти моєї майстерності буде приховано. Коли повішу фотографію (стригла перед сном, тому нічого ми не фотографували), зважайте, що малий весь час казав "все" і відбирав ножиці. Видала йому три пари інших ножиць, щоб був спокій. Спокою не було, але трішки все ж допомогло. Тепер я його не впізнаю. Кожного разу (гг раз на рік) після стрижки він стає такий дорослий!

Але він цими днями і правда дуже подорослішав. Вчора навчився казати слово "сам", і тепер, мать, ховайся в жито. Сам!

Питаю - як тебе звати? - Мі. (Це в нього замість "я", отакий америкос).
А звати як? - Один.
Один? - Так, сам.

Отакі діалоги.

Немає коментарів:

Дописати коментар