дольче віта, открой лічіко!

Може я вже набридла вам своїм Джоном Ірвінгом, але я знов взялася читать наступну його книжку, і знов мене захопило і переповнило. Там один з героїв говорить про своє бачення того, чого він хотів би від життя, і зараз це дуже співзвучно з моїми відчуттями і бажаннями. Ось пару цитат.

"Если живешь, как тебе нравится, то само понятие отпуск теряет смысл."

"Гораздо важнее, как я живу, чем то, что я делаю. Для меня важнее качество жизни, я не стремлюсь много зарабатывать."

"Если бы мне не нужно было думать о доходе, я мог бы обеспечить качественное  общение, качественную еду и качественный секс!"

 Одна тільки в мене з усім цим проблема - я якось не вмію жити якісно, красиво. Щоб вміти готувати стабільно якісну і смачну їжу, і щоб гарно подати. Завжди або стіл недотру, або зготую банальну гречку з маслом. Або пюре з котлетами.

Подумала, що є люди, які вміють їсти квашену капусту з таким виглядом, ніби це вершина вишуканості і комфорту. А я навіть богемський кришталь відчуваю в руці як одноразовий пластиковий стаканчик. Є з чого пити - і добре.

Може хто виростає з цим вмінням, цінувати все, що довкола, а от мені явно потрібен якийсь тривалий практикум. От щоб будувати навколо себе світ того комфорту, який потрібен саме мені. Не більше і не менше. На менше не згоджуватися. І забагато не брати. Але звідки дізнатися, що насправді приноситиме мені задоволення?

Одним словом, є відчуття, що зараз у мене період переосмислення і становлення. І це дуже добре. Бо не так давно було лише відчуття відчаю і відсутності перспектив, як бажаних, так і небажаних. А тут, думаю, до чогось я таки додумаюсь.

Головне зараз не входити в накатану колію, і продовжувати помічати, що потрібно, а що - ні. А не жити, як уже є.

"Красіво жить нє запрєтіш", жартують люде. А я думаю, що гарно жити так просто й не навчиш, більше того - не навчишся.