пʼятниця, 14 березня 2014 р.

робити щось із землею

Як ви вже знаєте, садити і вирощувати я нічого не вмію, ніяким способом. І щось зараз голова не варить, щоб систематичнол за щось взятися і розібратися. То вирішила поки керуватися душевними поривами. 

Поки не дуже виходить. Точніше, неясно, виходить чи ні. Скоріше не виходить. 

Тюльпани оті мої на 150 грн таки здохли. Досі нічого нема. Вони, напевно, доки чекали посадки, таки зіпріли в кульку і зогнили в землі в результаті. Та й із землею неприємність якась твориться. Те, що я перекопала восени, щоб посадити тюльпани, тепер виглядає як порепаний асфальт. Тверда шкірка зверху, із тріщинами глибокими. Фу.

Цибулю, яку я посадила, бо вона мені в мішку в туалеті проросла, за порадою мами на наступний день позрізала. Має випустити нові пера. Чекаю.

А сьогодні я начиталася ось цього - "СЕКРЕТЫ ПРИРОДНОГО ЗЕМЛЕПОЛЬЗОВАНИЯ" АРХИВ ВЫПУСКОВ РАССЫЛКИ СЕРГЕЯ ДЬЯКОВА, і вирішила трішки дослухатись, а трішки зробити по-своєму, виходячи з реалій.

Оскільки готувати грунт треба було за цією методикою з осені, а ми цього не зробили, вирішила спробувати нашвидкоруч. Замість того, щоб листя гнило всю зиму на городі, я вирішила притарабанити з лісу вже підгниле. 

Десь так це виглядало.

Залишила малюка допомагати татові.

Буде новий паркан
Сама за граблі, тачку, мішки - і в ліс. Загрібати.

Що саме мене цікавило

Оце стільки "розчистила"

Гарненько натрамбувала
Ну і посипала тим добром одну із грядок. Дув сильний вітер, велике листя летіло по всьому двору.

Якось так
Ще там вичитала, як готувати грядку до посадки. Треба накрити грядку прозорим поліетиленом на півтора-два тижні, щоб земля прогрілася. А тільки тоді вже садити. 

Знайшла в літній кухні плівку, що лишилася від переїзду, і вкрила.

Зліва моя горе-цибуля, і укутана земля з присипкою
Ніби нічого не зробила, а втомилась страшенно (в плівці довелося скотчем заклеювати численні дірки, крім усього). Тіло незвичне для такого типу фізичної праці. Ну нічого, сподіваюсь, це корисно.

Тепер мрію про дошки для "високих грядок", але підозрюю, що це вже на наступний рік задача. Ще багато всього треба прочитати, щоб розібратися. Але чомусь хочеться робити, а потім розбиратися - дуже в моєму стилі, ага.

Покажу ще вам красивого малюка, який собі тихенько займається своїми справами.



А тут кокетує.



Малюк знову відібрав фотоапарат. Ще трохи, і я почну в об'єктив попадати))



А так здадеку виглядають мої старання, з дороги.

Так це все бачать односельчани


1 коментар:

  1. З початком, Оксано!
    Все у Вас вийде і все буде гарненько!
    Якби отак зразу всі ставали геніальними господарями, то не було б про що й писати...:)

    Знаю одне подружжя пенсіонерів, яке за 7 чи 8 років господарювання на абслютно непридатній землі почало вирощувати навіть кавуни (сорт Крисмонсвіт - пригощали, тому й знаю, бо ще й бачила, як воно в них росте).
    Я запитувалау хазяйки: ЯК?! Як вони це зробили. А вона розповіла, що восени вони з чоловіком носять з лісу опале листя, трамбують його в поліетиленові мішки (тієї осені, коли ми розмовляли, вона зізналась, що мішків натрамбували аж 17-ть!!!) - потім воно в тих мішках у них стоїть цілу зиму, перепріває вщент, а навесні стає шикарним компостом для грядок.

    Я ще так не пробувала, але запам'ятала...

    ВідповістиВидалити