про прекрасне

В Києві ж були на фестивалі, присвяченому дню без автомобіля. В суботу. Незважаючи на дощ і майже повну відсутність випадкових перехожих, майстер-клас з виготовлення музичних інструментів вдався на славу. Ми тільки туди прийшли, малий в мене миттю заснув на руках. Надворі, в дощ, під тентом, холодрига!

клікабельне

 Але Наталка гарно займала мізки і руки малюкам - із пластикових склянок, паперу і малярського скотчу робили барабани-шейкери. Чесно, не знаю, як правильно це називається.

Технологія проста:  папір газетного типу нарвали, поскручували в кульки, накидали в пластикові стакани, згори гарненько заклеїли малярським скотчем. Поверхня справді виглядає і звучить, ніби натягнутий барабан. Свій шейкер я забула там же, але саму ідею я повезла із собою.

Оскільки надворі похолодало і дощ, Еней не хотів виходити з дому. І ми взялися робити свої шейкери. Правда, замість кульок з паперу ми в банку з-під оливок насипали гороху, а в стаканчик від дитячого сирка насипали гречки. І позаклеювали. Дуже приємні на дотик ці музичні інструменти. І, що не кажіть, як би незграбно не виглядали "рукотвори", але їх цінуєш і ними хочеться гратися. Малий і трусив, і стукав, клав їх спатки, кутав у ковдру і, ясне діло, будував вежі)))

Отак виглядає зблизька, щоб показати технологію

Мімімі

А я хотіла навчитися видавати якийсь путній ритм чи що, і поки нічого не виходить. На хлопський розум. Оце зараз засяду серйозно гуглити якісь відеоуроки чи щось таке. Для мега-початківців. Поки надибалося таке. Цікаво.

А надвечір ми таки вибрались надвір, якраз на захід сонця. Небо - просто не передати яке. Хмари всіх форм і кольорів, залежно в який бік дивитися. Але батарея у фотику сказала "йок", і ось він, єдиний кадр з порога, це типу я пристрілювалася перед виходом на справжнє полювання.

Вид на наш город. Кукурудза і ліс - його межі. 

Але може й добре, що не пофоткала. Бо я такий майстер, що і десятої частини б того кайфу не передала, а ви подивилися б і подумали: а тю, небо як небо. А не тю! Вірте на слово.