цирк!

Я знову розкажу про свій день.

Зранку учениця до мене не прийшла, подзвонила, що хвора. Але сиру таки принесла - щоб не псувався. Ми з її бабусею домовились, що одне заняття братиму грошима, друге - сиром. Тепер я у них в боргу :)

Орест розвернув бурну діяльність. Ще й столяр місцевий сьогодні в бойовому режимі, так сказати. Рука тверда. Так столяр збив двері в льох - класнючі, дубові. Думаю, Орест завтра покаже-розкаже, батарею в фотапараті я сьогодні зарядила.

Наш газда доробив практично підлогу в коморі, під підлогою - льох. Десь із тиждень він тим мудохався, я вже якось показувала фоточку, як він ту підлогу лобзиком рівняє. Теж крутюща, дубова. Моя мама сміється і каже, що краще б підлогу в хаті постелили, а не в коморі. Ну але не все ж одразу! Треба на чомусь тренуватись.

І Еней помайстрував

А я все ніяк не натішуся з дзеркала. Ми вчора зненацька так купили дзеркало у ванну. Воно, видно, давно вже чекало на нас, і його встигли засидіти мухи. Ціна впала з 304 грн до 80. Я вважаю, повна халява. Ще ні разу в житті не купувала собі дзеркало у ванну. І ніколи не думала, що воно може принести стільки радості.

Дзеркало десь із метр висотою. Тут не видно пропорцій.

Взагалі, мені подобається робити хату під себе ну майже з нуля. Про кожну деталь в тебе є історія, думка, асоціація, жарт. Ну і взагалі, все ж вибираєш під свій смак, рівень доходів і світовідчуття. Так дрібничка до дрібнички, і хата як місце для життя перетворюється на ДІМ (такий-собі хоум світ хоум).

А ще сьогодні день Лохвиці. І ще, судячи з вечірніх новин у фейсбуку, день Бучі і день Судака. Тому в наш райцентр приїхав цирк-шапіто. І я не змогла пропустити цю подію. Еней як відчував - хоч ліг спати на денний сон надто пізно, проте прокинувся за півгодини до початку шоу. Ми навіть встигли зібратися і доїхати (12 км).

Чи то я давно не була в цирку, чи там і справді було дуже неочікувано класно. Клоун з досить смішними і майже не грубими жартами, дресировані голуби і пси, повітряні акробати, жонглери, фаєршоу. Одним словом, повний фарш. Навіть показали живу змію, варана і алігатора.

Я не можу зрозуміти чому, але мене дуже розчулюють такі вистави. Як і всі шкільні і садочківські свята. Сльози на очі навертаються, і все тут. От і сьогодні. За все задоволення - 50 грн.

Енею, здається, найбільше сподобалися дресировані собаки і еквілібрист на драбині. Бабі по скайпу розказував про ав-ав і таке в хаті витворяв зі стільцями і диваном, що ми просікли спробу відтворити котрийсь із неймовірних трюків.

Але не це було головною подією дня для малого. Найбільше його проперла кулька, надута гелієм (красується перед дзеркалом). І що вона була прив'язана йому до руки, і до можна тягнути-тягнути за нитку, а потім пробувати впіймати саму кульку - а вона велика і слизька.

Щось хотіла розумне написати про книжки, але цей жанр мені щось не йде, та і в цьому пості вже не пасує. Але скажу все ж одне. Я останні пару років найбільше читаю Джона Ірвінга і Салмана Рушді. А сьогодні відбувся когнітивний дисонанс. Вони схрестилися. Просто "Син цирку" Ірвінга - про Індію. І про парсів. І про проблему свій-чужий, батьківщини, про кіно і про каліцтва. Мозк каже - це ж Рушді! А гугл вперто наполягає - нє, таки Ірвінг.

А ввечері оце нагуглила зо два десятки сценаріїв новорічних шкільних свят для Лариси. Найкрутіша знахідка - сценарій за мотивами "Зоряних воєн". Але щось мені підказує, що не його виберуть. Але я що, я собі постановила не перейматися справами школи, а допомагати, коли просять. Хай самі собі вибирають. А я собі своє мріятиму.