неділю, 25 травня 2014 р.

Городні експерименти тривають

Нарешті дозріли до того, щоб почати мульчувати город. До цього чекали поки поприймаються рослини, потім поки дощ впаде, потім поки буде візок, щоб солому перевезти. В результаті від дощу вже і сліду нема, візком тягати солому незручно, бо ми знов забули купити резинку з гачками, щоб мішки прив'язувати і вони не розпадались.

Я пакую солому в мішки, а Орест їх переносить на той город.

Мульчувати почала з помідорів. По них вже добре видно, які прийнялися, а які померли. Попідгортала їх, заодно збивши і прикопавши зіллячко. І гарненько так укутала соломою.

Ось так виглядають підгорнуті помідори. Це їх Орест поливає "канавковим методом", по-простому - зробив серед грядки струмок, а малюк пускає по ньому листочки-кораблики. Кілька перців втратили по листку, поки мать відвернулася.


Ага, і перці


Де Барао (на фото) я поки не мульчую - вони чекають, поки я роздобуду для них тички. Справи у мене з цим ідуть так-собі. Думала, може в когось є зайві. Спитала у одних - ні, каже, не тримають, щороку ріжуть нові. Тю, а навіщо. У мами завжди біля туалету лежить з півсотні тичок, роками. Хто б це морочився по них щороку бігати. Ну, таке. Питатиму ще і в інших сусідів (ніяк не дійду).

А ось так виглядає замульчований соломою помідор. Бачите, вже цвіте!


Сусідка як побачила, що я солому по городу розкидаю, прибігла одразу. Каже, що їй одна наша односельчанка-переселенка (ну хто б це тикав пальцями?))) казала, що соломою погано мульчувати, бо вона краде з грунту азот. А ми з Орестом перелопатили всі інтернети, солому і сіно як мульчу всі хвалять, а про азот пишуть тільки в контексті мульчі з тирси. Що треба класти прілу, торішню, або додавати азоту у вигляді міндобрива. Ну а нам шо, ми експериментуєм.

Ще один сусід прийшов і сміявся: "Там що, заморозки передавали?". Кажу, не заморозки, а наступ бур'янів, багато сонця і мало дощу. Тут таке щороку передають. Тут народ не сильно любить експерименти, тому сусід співчутливо покивав і пішов.

Але от ми всі разом і подивимось, що з того вийде. То ж по урожаю ж міряють, чи хороший метод. Зачекаємо.

Поки поливали капусту (їй це явно йде на користь), теж в канавку, в руках опинився плоскоріз, і мені захотілося підгорнути і її. Воно так гарно виглядає підгорнуте)) Ось гляньте


Капусти в мене ось такі дві з половиною грядки довгі. Одна грядка безславно вмерла - чи то тому, що садили ми її поспіхом з дітьми, чи то тому, що ми з Орестом забули її полити (злегка не помітили її, коли поливали решту).


А потім взяла і по вчорашньому пролитому замульчувала.


А Еней тим часом взяв до рук фотоапарат і увіковічнив тата. І небо. (гра - знайди тата)


Там ще є пару таких рядків, що треба плоскорізом від зілля дотюкати, ще є немульчовані перці. І ще є інший город, куди треба досіяти всякі кріп-петрушку і рятувати мої дивні капусти (всякі брокколі, брюсельські і грюнкольни), а то вони явно не в захваті від пересадки.

Перезріває вже моя редиска, думаю, чи досівати. Деяка вже навіть зацвіла.

А як прийшли додому, нас на пеньку зустрічав ось такий жук.


Хехе, як грядки фотографувати крупним планом, то вони нічого так виглядають)). А то тут у всіх на городах все так рівненько, однорідно, як під лінійку. А в нас шопопало. Ну але я не готова стільки раком вистояти, як вони. Хай краще нас поглине зілля, ніж така каторга. Ми зілля підтюкуєм плоскорізом, не згинаючи спин. Не скрізь, не щодня, залежно від натхнення. І виходить щось таке (ну, це десь третина одного).


І ще є хороша новина - в нас, здається, буде перший заморський волонтер. У гості на цілий місяць проситься хлопець зі штату Нью Йорк. Через helpx.net, ясне діло. Село буде в шоці, що нам стіни в сараї ліпить глиною гамериканець))) Чекаю з нетерпінням!

Немає коментарів:

Дописати коментар