до попереднього запису оновлення

Андрій пригостив черешнею. В нього, видно, якась надрання. Кожному по жмені - уже радість. Сезон відкрили.

Дійшла нарешті до тих грядок, де раніше огірки сійнула. Посходили. Ну але посходили в моєму стилі - десь одразу багато, а десь порожньо. Те саме з буряками, які я ніби сіяла рівномірно (це замочені огіркові зернятка липли до пальців і скупчуваллись). Ну але зілля вище за всі буряки і огірки разом взяті. Люцерка, лобода і щириця пруть шо дурні. І мульчувати їх ще ж рано, бо зовсім малюки. Пробувала прополоти, але пізно я туди дійшла. Малюк вже втомився, сидів на порозі і верещав "мама, йдем!". Взагалі він сьогодні не сильно в захваті від моїх городніх робіт, все стояв біля мене і плакав. Потім його Орест забрав, як попорав худобу.

Пройшлася плоскорізом навколи решти помідорів і капусти. Можна вважати, прополола. Штук може 7 цвітної капусти вижили, повипускали свіже листя, замість пожухлого. Тобто не аж так все пропало. Дякую дощику, який хоч і сліпий, але щось там таки зволожив.

Пробувала ставити тички для помідорів. Якось у мами вони були тонкі, а це такі грубі, серйозні. Я їх пхаю-пхаю, але виходить геть ненадійно. Впхала якось штук 30, пішов дощ. По дорозі додому жаліюся тому сусіду, що з тичками виручив, шо от, не пхаються.А він каже - тю, та ти перше ломом, він гарно в землю йде, а вже потім і тичку пхай. Переказала Оресту, пообіцяв, що завтра переробить мою роботу, і поставить тички. Мені лишиться тільки попідв'язувати.

Покосила ввечері ще одну межу, мульчанула скошеним хризантеми. За мульчування треба взятися серйозніше. Бо в мене серце радіє, як бачу рослини в затишних гніздах :). І бур'яну під соломою справді не видно.

Після переселення птиці в сусідній двір наш дуже осиротів. Я вже так звикла до їх дружнього крякання. Тепер стоять порожні ящики, і чомусь тоскно. Тепер не треба нікого накривати в дощ, ех. Але може хоч зранку я радітиму тиші.

І взагалі кожна тварина надвечір сумна :)