Перша гостя й нові зуби

Не писала нічого, бо гостювала у нас Ліна, і було цікавіше з нею, ніж в усіх віртуальностях разом узятих. Мене страшенно надихнув її і приїзд і відновив віру в себе. Бо коли тобі щодня всі кажуть, що нафіга ти возишся з цими голодранцями, жени їх геть, поки не пізно, то ти починаєш потроху вірити в то, що щось з тобою і правда не так.

А Ліна приїхала і чудово провела з нами час. І їй було теж цікаво з дітьми, їй з нею, і нам усім разом. Фотку би тут поставила, там краса і сила, але й чужі діти, до того ж голі. Ех.

От уявіть собі на фоні цього зграю усміхнених і вдоволених дітей

Ми крали у бабки абрикоси, вона крила нас шестиповерховим матом і трясла палицею, а ми усією зграєю в півтора десятка бешкетників сміялися і втікали швидко-швидко через поле-поле. А потім так хитро визирали із-за куща. Чи пішла вже бабка з кукурудзи?

Сьогодні вже ми дізналися, що то абрикоса не її, бо вона не на її городі. Вона на полі, але бабка стверджує, що вона її садила. Ну, такоє. Ніби-то село на нашому боці))) І вже всі кличуть навперебій за тиждень до себе на абрикоси.

Сьогоднішнє самофото

Вже третій день поспіль ходимо на те поле. Сьогодні купила фрізбі за десятку в Лохвиці. Зробили величезне коло на все поле і грали. Малюки стояли всередині і час від часу і їм перепадало торкнутися зеленої тарілки.

Тепер вибираю іграшки за принципом - щоб усі могли гратись і щоб важко було зламати. Бадмінтон не годиться за жодним пунктом, як показав досвід ггг. Із однієї ракетки доведеться робити сачок для полювання за метеликами, бо порвали струни.

Оце фото і перше оте зроблені Ліною

Мій прекрасний Еней знову ростить зуби. Після піврічної перерви. І це капець. Я виснажуюсь і фізично, і психологічно. Бо він постійно ниє і проситься на руки. Оце на кручах йому трошки розпогоджується із настроєм, але й то не дуже. А потім сесія плачу через те, що рано чи пізно доводиться йти додому.

Тому на цій правдивій ноті я піду спати. І я не сподіватимусь, що завтра буде легше. Бо легше тоді, коли настроюєшся на жесть,а жесть не починається. Добраніч.

а! ось вам моє геніальне фото місяця в повні))))

телефонофото в усій красі

Додаток політичний.
Тут унизу, під тим полем, де ми гуляємо, є хата. Там живуть алкоголіки - два чоловіки, дві жінки. Їх називають Шльопаки. Я думала, що це прізвище. Аннєт. Поганяло. Це тому, що вони
часто шльопаються в неочікуваних місцях. Тобто падають. А справжнє їх прізвище - Тягнибоки. (хехе, сподіваюсь, відвідуваність блогу після цих рядків у мене підвищиться)))

Додаток інформаційний.
Зовсім інші аспекти нашого життя описує мій чоловік ось тут