господарочка

Сьогодні у нас був дуже нетиповий день - із хати виповзли аж в 4 вечора. А до того вовтузились в хаті здебільшого, навіть в дворі майже не були - так, короткими перебіжками. Не хотілося з людьми спілкуватися. Треба було подумати про своє і трішки збавити темп.

Тому я погосподарювала в своє задоволення. Не все ж Оресту писати про свої звершення. Сьогодні я з табуретки, яку ми і так за призначенням не використовуємо, зробила собі кошик для брудної білизни. Мені його дуже в господарстві не вистачало. Фото поганої якості, бо на телефон щойно зняла. Цілий день той кошик плела. Еней дуже допомагав - відривав стрічки від старого покривала, перевіряв виріб на міцність.

Про Енея хочеться писати, при чому багато. Бо це просто чудо, як він знайшов себе в цьому світі. Коли ще тиждень тому дивився на себе й на мене в дзеркало, на обидвох казав "мама". А тепер він не мама. Він тепер тицяє себе пальцем в груди. І дуже береться допомагати.

На днях пекли шарлотку, то він і яйця розбивав, і борошно просіював, і міксером тісто місив, і яблука від шкірки чистив. Понесли пригощати пирогом друзів - а йому важливо, щоб сказали, що це Енейчик шарлотку робив. Тицяє себе пальцем. Я, я, я є, і я щось зробив!

Таке враження, що йому дуже подобається щось змінювати у світі. Виніс на совку гусячий послід - Енейчик прибрав. Навіть якщо шкоду зробив, вівсянка по всій підлозі - Еней, Еней насмітив!

Після тривалого господарювання вирішила зводити малюка до річки. Побігав-погрібся у величезній купі попелу, посидів у човні, водив очеретиною по рясці.

Фото - Ілько Гладштейн

А я нарвала невеликий оберемок очерету для Ореста - він же приміряється з нього всяке плести. Нехай ближче познайомиться із матеріалом.

Що я хочу сказати: ніколи не ходіть по очерет без рукавиць. Порізала собі руку в десь семи місцях, і в запалі не одразу помітила. Зараз оце пишу і мізинчиком не ворушу.

Для шлунка ця прогулянка була непростою. Ми намішали усього. Не знаю, чи вночі не задихнемось. В порядку прийому: груші, сливи, терен, малина, виноград. І усього - повні жмені. Я просто в дикому захваті від такого підножного корму. Я б у Києві ніколи такий букет за один вечір не вжила. А тут дорвалися: все безкоштовно і скільки душа бажає. Лише б донести.