неділю, 15 вересня 2013 р.

запалили грубу

І знову небо у нас зоряне, видно гарно сузір'я, назв яких я не знаю, але все життя обіцяю собі розібратися і вивчити бодай якийсь десяток найвідоміших. Тут це мало б бути просто зробити. І місяць невблаганно росте. Тут я вже стала побоюватися повного місяця. Я роблюся якась гіперактивна з ухилом в агресивність. І судячи з усього, не тільки я.

А вдома у нас знову стало ще затишніше. Сьогодні нарешті приїхав до нас пічник і перевірив-полатав усі димоходи, позакладав зайве, покращив уже існуюче. І затопив грубку. Поки ми ще не вирішили питання із міжкімнатними дверима (читай: з газом), будемо грітися дровами. Це в сто раз приємніше і тепліше, ніж батареями, що включаються в розетку (ми з Києва привезли таких дві, тут вмикали зрідка лише одну).

Грубка - дуже химерна штука. Ще вчора у нас в хаті не було ввімкнено жодного обігрівача, і ми жили і ні на що не жалілися. А тепер затопили, і хочеться обіймати стіни. Найтепліше - в Орестовому "кабінеті". Це найменша коридороподібна кімната, половину якої займають виступи груби. І от коли у нього там постоїш хвилин зо п'ять, то в інших кімнатах здається, що дуже холодно. А сиджу зараз на дивані в кухні, обмотавшись вовняним покривалом. Порівняно із сухим повітрям біля теплих стін, протилежні стіни здаються холодними і вогкими.

А ще мало того, що у нас зовсім немає дрів (Орест позбирав по двору якісь старі коряги), ми уявлення не маєм, як довго і якою силою полум'я треба топити хату. Бо пічник сказав, що як пергріти, то щось там десь може потріскатись. Радимося одне з одним, і боїмося тепер. Хоча дуже хочеться, щоб вогонь горів і далі. Як мед, так і ложкою.

А малому цирк сподобався більше, ніж здавалося вчора. Сьогодні весь день згадує, як танцювали собаки. А надвечір влаштував на ліжку шоу соло-повітряного акробата (перестеляли постіль) і вимагав аплодисментів. А потім взявся жонглювати м'ячиками і закликав мене до пари (мені теж сподобалося, як жонглюють кільцями в парі).

Чорт, поки дійду до ноутбука, забуваю, що хотіла сказати. Щось в тому дусі, що з часом все налагоджуватиметься і мені будуть більш зрозумілі мотивації і поведінка інших людей, і ще своя. Але була якась конкретна ілюстрація в голові, і пішла десь.

Орест каже, що він дозріє і теж щось нарешті напише. А то дійшло до того, що я пишу про господарку!

Добраніч.

2 коментарі:

  1. Я так люблю грубу, ці маленькі дверцятка, як закриєш, крізь щілинку ще трохи видно вогонь, тріщить, пахне. а з приводу цирку - я Марусі якось увімкнула Куклачова з котами, Пепка потім весь вечір була бідна.

    ВідповістиВидалити
  2. Прочитав цей блог, і чомусь спала така думка - Ваше перебування в цьому селі, що це?

    ВідповістиВидалити