пʼятниця, 19 липня 2013 р.

поточка

Знаєте, не про весь свій досвід і напишеш тут. Чи деінде. Бо він хоч інтенсивний, та в міру і особистий, і зав'язаний на мегаособистих переживаннях, чи що. Але я спробую компромісити.

Вчора замутили шашличок, із Дніпрдзержинськими. На три кіло курячих крилець, засмерділи все село. Вперше, напевно, як є малий, вирішила висіти, поки виситься. Думала, змучиться та засне як є, а я потім перенесу. Та де там. Вийшло, що в без чогось 11 вечора ми валили через усе село із факелами (ліхтарики вуличні, які заряджаються від сонця і світять потім, поки є мочі). Еней дуже хотів спати, але був не знервований, а зворушлиий, як кошеня.

Ввечері Аня, як двічі мать, говорила, що я й незчуюся, як малий почне говорити. Візьме отак і почне. І от мені вночі наснилось, що він біжить до мене по дорозі, по вулиці нашій, падає. Я до нього підходжу, а він так пінімає голову і каже: дай водички. А я в шоці - шо ти сказав? водички? ти сказав слово водичка? ааааа! водичка.

Рано малий, ясно, як риба об лід, ще й реве, бо недопереспав. Але йдем до дівчат, він здалека бачить одну з них і каже - ТАТА! А вона Злата, і теж сама себе Тата називає. Ну це ж мегапрорив. Але на цьому все. Шо хотів - сказав, і мовчок. І далі своє мама-на- та-кх-бабах-дибдиб. Єдине, що оце день третій, як навчився фігурі заперечення. Махає головою типу "ні" і каже "е-а", типу нє-а. І дуже тащиться. Бо він гарно і суперкруто казав "та" в сенсі "так", так ніжно з придиханням. А коли ні, то просто беззвучно завмирав, поки не запропонують те, що "та". А тепер крутий - робить "е-а" і дуже видно, як собою пишається. Дали йому ту поганяло - Моторний. Вже навіть почав реагувати на нього, як на ім'я.

Про проблеми - то із газом у нас повна срака. Приїхала бригада типу розпломбовувати, але вчиталися в документи, і сказали, що все не відповідає плану, і будьте здорові. Аа. аа. Шоу маст говон. Поїде завтра Орест в контору із власницею нашої хати говорити-розрулювати.

А ще що, уже день так третій-четвертий, як я підсіла на систему флаймама. Щитайте реклама, бо я в захваті і мені поки все виглядає логічно і мегапомага. Дуже радують аудіоподкасти, під які можна мить посуд і чистить картоплю.

Ще біда, що в Ореста ви бачили - ми клітку зробили, але і далі втрачаємо птаство. Одне каченя здохло саме, інше серед білого дня куниця вловила, ще одне кволе. Боїмося, чи не зараза яка - завтра в людей розпитаєм. В місті нема стільки втрат. Принаймні в живності. Бррр, неприємно, ну як.

Ну але нескучно ж, зовсім. Шо там в житті головне? Я все не наважусь про це подумати, хоча а
ж проситься. Фоток не вішаю, в Ореста дивіться. Чого оце дублювати.

2 коментарі: