четвер, 4 липня 2013 р.

і знову діти!

Ходили сьогодні дивитися на комбайн-молотилку. Нарешті достигла пшениця. По-перше, що сама махіна видовищна, і це мегазахват, а, по-друге, там ще в соломі лишаються колосочки, і зернятка в них такі смачні!

Не встигала чистити малявкам, навперебій налітають і розбирають. Сама може пару штук спробувала. На полі "зустріли" Комірника. Лежав у кущах і матюкався. П'янющий, встати не може, і запас слів просто вражаючий.  Датчики руху у нього стоять, і включається матюкальник. Сьогодні хоч в затінку лежав за селом, а вчора прямо навпроти нашого двору поперек дороги опівдні. Кожен хто проїжджає свистить, гуде, матюкається. І хоч би хто відсунув. Діти кажуть - не чіпайте, а то може й каменюку кинуть. Години чотири він там точно лежав.

Вчора класно у нас було. Прийшла Каріна, яка уже тижні три обіцяла показати свій танцювальний номер, і все ніяк. То погода не та, то не хоче перед малими, то настрій не той. А вчора зійшлися планети. І всі діти в зборі, і на поле полінилися йти, і робити нема що. То ми повсідалися, поплескали і вона почала. Без музики, тільки про себе кивками голови відбиваючи ритм. Хлопці стали хіхікати, то довелось голосно співати пісні з хорошим ритмом - і Каріні простіше, і малі більшою мірою включилися. Уже за пару хвилин щелепи повідвалювалися в усіх. Навіть хлопці зацінили. Знайомі проходили повз двір - зайшли на хвильку і залипли на годину. Гарно було, ух. Я аж захрипла і в голові стало крутитися. Це ж не жарти - годину глушити малявок... співом!))))

Ще пару днів перед тим ми знайшла собі місце для ігор на полі, звідки нас поки що не ганяють. Бо з попереднього поля прогнали. Там і бабка абрикосу стереже, і Шльопаки рознесли по селу, що я воджу дітей до них красти кавуни. (Правда, таки раз влізли в грядки і вирвали пару зелених кавунів. Але в той день Шльопаки не в стані були сваритися. Зато на наступний день оговталися і обклали нас під перше число. Одна мала отримала по морді, бо замість того, щоб мене слухати і просто мовчки йти геть, вона вирішила "пообщаться". Це при тому, що в попередній день її з нами не було і кавуни вона точно не крала).

Діти на нашому новому місці. Присіли перекусити печивком

Так от на цьому місці навчила їх грати в гру "важатий, важатий, падай піанєра". Їм дико сподобалося, і вони дні чотири грають у неї постійно. А "платочєк" забракували, бо то для маленьких. Саме місце дуже класне. Колись це був чийсь двір, а зараз це просто поле, і по його краю ростуть старезні вишні, яблуні, груші, абрикоси. Є чим підживитись.

Бульбашки, які ще Ліна привезла. Бережу і видаю порційно. Ще є дві банки


Я потроху почала втомлюватися від постійного шуму і "тьотьоксан", шукати усамітнення. Вчора ж думала з усіма розпрощатися в 6 вечора, але ті танці затримали до 7. А потім Каріна принесла голошиє курча. А потім зайшла Лариса з малим. Ага, усамітнилась.

Треба думати над варіантами відпочинку. Ще рішення, так сказати, на поверхні не лежить. От сьогодні ми проспали все на світі, і на дорогу виповзли по десятій. То малі перед тим раз 6 уже приходили "тьотьоксан, а енейчик гулять буде?". Грррр. Треба буде зробить таку табличку "ду нот дістьорб", і коли вона висить, щоб ніхто-ніхто не пхався. Але це ж її треба зробить, а я від спеки така ледача)))

Ми з малим перемо в позиченій машинці. Свою все ніяк не підключимо. Сумнівне задоволення, особливо в дощ

1 коментар:

  1. Угу, доведеться робить табличку, бо в них нюх, як тільки сядеш їсти, чи пити каву, то одразу в двері тьтьоксана.

    ВідповістиВидалити