захворіла

Чого не пишу, думаєте? Та бо здохляк повний. Надвечір уже гумору геть нема так з тиждень.

Ну але сьогодні напишу - бо нарешті додумалася зайти до лікаря. В мене шо - в мене горло. І останні дні три-чотири я так думала, що гірше вже бути не може, що це вже переломний період і я от-от піду на поправку. Але щось стає тільки гірше. Поїхали в Лохвицю на закупи, то мене в машині геть повело. То після базару, поки Міхалич пив своє пиво в "Чайці", ми заїхали в місцеву поліклініку.

В реєстратурі кажу - я з Києва, гостюю в Христанівці, з горлом страшна біда, треба ЛОР. А мені відповідають - ЛОРа нема, він розщитався і одкрив напротів медучилища свій кабінєт. Є терапевт. Оскільки малому вже пора було спати, а терапевт - це кілометрова черга, я побігла в кабінет.

Там заглядав у вікно самотній ЛОР. Кажу - з горлом такого ще в мене не було, подивитесь? Він знизує плечима. Я аж розгубилась. Може це не його парафія? Не туди попала? Щось не так сказала? А це, виявляється, така шутка юмора була. Канєшно, сідайте, - поправив ситуацію доктор.

Налякав мене тим, що за тиждень у мене вже ускладнилося все, що могло ускладнитися, що зараза опустилася нижче, а наскільки низько він не знає - його парафія лише до голосових зв'язок, а вони запалені. Що фігова динаміка, що без антибіотиків таке не лікується. Виписав рецепт, взяв 100 грн за свої послуги (кажу - ого, нічо собі. а він - та шо, ціни он на дверях. я налоговій тоже кажу ого, а хто ж мене слуха).

І ще казав, що все, що я робила до того - лише на шкоду. При ларингітах не можна ні лимону, ні меду, ні соди, ні приправ - це лише подразнює болячку і заганяє вглиб.

До терапевта я не стала ставати в чергу - переді мною було троє, до кінця прийому лишалося 15 хвилин. Пішла в аптеку і накупила шо написано (3б3 грн, лише антибіотик 156). Склала графік поїдання хімії, бо в голові туман-туман. Всім привіт.

В мене ж тепер все по плану