обмін інформацією

Якщо весь світ параноїть через розвиток камер спостереження і через те, що корпорації знають про нас більше, ніж наші батьки та близькі друзі, то сільські люди знають кожен крок один одного. Але це не просто крок, це крок, показаний через десяток викривлених лінз із похибкою на недосконалість нашої здатності до усного обміну інформацією.

Вчора їздили в Лохвицю. Вернулися, поспали, вийшли гуляти. Все село знає, що я спала в машині. І питають мене так з прищуром, типу, втомилися? А я не спала, я просто закинула голову і прикрила очі, і берегла сон малого. І так мала сміливість проїхати через усе село. Я навіть не думала раніше ніколи, що коли їдеш в машині, треба дбати про те, як ти виглядаєш :) Ну але це дрібнички.

Коли йшла до дівчат, уже мені доповіли, що вони малювали в себе в дворі. Фарбами. І питаю ж їх, що вийшло, чим малювали, як воно. А маму їхню (теж городські ггг) аж передьорнуло - ну звідки ти знаєш? Вони ж у себе в дворі, за непрозорими воротами, без нікого. Аннєт, Льошина баба ходила на город по кукурудзу і бачила, сказала Льоші, а той поділився з Альоною, а Альона проїжджала повз мій двір на велику і розказала, що от, таке.

Якось ідем з Альоною повз клуб, дивимось - відкрито, думали зайти. Зазирнули - а там чоловік сидить. Альона підказала, що то голова сільради - я його не впізнала, бо бачила лише раз на сесії, в протилежному кінці кімнати. Я до нього, кажу, хотіла б оце в цій кімнаті з вашого дозволу з дітьми займатись. Обладнати її під свої потреби, жирафа намалювати. І машину. А він  давай щось говорить про те, що ми ще не знаємо, що ви за люди, спочатку пропишіться. Живете - живіть, ми не проти. Але говорить будемо пізніше. Кажу - коли пізніше? Що це міняє? Коли ви на пенсію в серпні вийдете? Одним словом, конструктивної розмови не вийшло. Я теж молодець, якось не думала, що хтось може бути проти. Бо ж клуб 10 років стояв без діла, а миють його зараз, щоб в одній із кімнат зробити фельдшерський пункт. Не чекала опору, тому як слід не будувала стратегію розмови.

Але я до чого. Прийшла тепер до мене гіпертрофована чутка, що тьотьоксані кімнату не дали, бо вона з головою сільради не знайома. Якщо хочете щось робить, то питання можна владнать лише "при лічному разговорі". Гггг я й не знаю, що думать)))

Про Ореста знайома розпитала в односільчан, що він, виявляється, і юрист, і лікар, і журналіст. І що дуже хоче працювать у Лохвицькій лікарні, та місць нема. Пропонували влаштувать судмедекспертом. Одне почуло, інше передало, третє вирішило помогти. 

Ну а ця знайома сама з подивом дізналася, що живе в прокурорській хаті. А прокурор працює в Лохвиці і приїжджає в Христанівку на грядки. Насправді дід колись був слідчим, і не в Лохвиці, а в Дніпродзержинську. Там і живе. Давно на пенсії. Приїжджає в Христанівку звідти на літніх півроку. Таки да, на грядки. Минулого року закрив під свій улюблений шансон 83 літри томатного соку. Видали нам одну банку - саму банку треба повернути. Смачний сік, із солодким перчиком. 

Одним словом, Великий Брат в Христанівці нервово курить на призьбі, під каблуком у бабського телеграфу. Бдзень!

Там вже є шуруп?

Та-дам! Ну то й що! Можна впхати ще один!